“Нюся”, як її називала мати Катерина, народилася 13 червня 1924 року в селі Туринка Сокальського району Львівської області. Через переслідування польської влади сім’я була змушена переїхати на Волинь і в 1929 році батько Анни, Іван, таємно емігрував до Канади, щоб уникнути постійних переслідувань польського режиму, залишивши дружину з двома маленькими доньками Анною та Олією для догляду. Минуло 5 років, поки доля об’єднала їх у канадських преріях в 1934 році під час Великої Депресії.
На сімейній фармі в Етонії, в околицях Ітуни, SK за ініціативою родини було засновано невелику орхестру, театральний колектив та рідну українську школу, однією з перших викладачів якої була Анна. Тут вона закінчила 9 класів і переїхала до Саскатуна, щоб продовжити навчання в середній школі, закінчивши з відзначенням. Брала активну участь у хорі Української Національної Федерації під диригентом Паном Бубнюком. Часто виступала у театральних виставах.
1944 курси вищої oсвіти у Вінніпезі мали великий вплив на майбутнє Анни і вона вирішила не повертатися до Саскачевану. На той час українська громада Вінніпегу була в повному розвитку і вона брала участь у різних сферах української культурної роботи.
До хору Української національної федерації приєднався незабутній диригент Олександр Кошиць, з яким Анна співала роками, доки Володимир Климків не обійняв посаду, а Анна співала з ним як диригент до його 50-річчя. Вона ходила з хором до України, Південної Америки, Європи, США та Канади. Також вона брала активну участь у драматичному та театральному колективі та танцювальному ансамблі.
На Національній конференції УНO та приєднаних організацій у 1944 році вона була вибрана секретарем “Молодих Українських Націоналістів” (МУН). Це був початок її роботи секретарем. Будучи редактором, вона відповідала за публікацію журналу “MUN BEAMS” у газеті Новий Шлях.
У 1948 році Анна (тоді була заміжна за Петра Ваха) була вибрана секретарем Центрального офісу Української Жіночої Організації Канади, де вона багато років обіймала різні посади. Окрім того, вона була президентом Вінніпезької філії Української Жіночої Організації Канади. Вона представляла ОУК в Національній жіночій раді та брала участь у кількох конгресах.
У 1975 році з нагоди 50-ї річниці «Піонерської Жіночої Організації Вінніпегу» Анну запросили стати членом міжнародного святкування жіночого року, яке відбулося в «Синагозі Шаарі Зедек». Вона скористала цією можливістю, щоб висвітлити тяжке становище українських жінок та українського народу загалом за радянського режиму.
Незважаючи на всі свої обов’язки та діяльність щодо популяризації та підтримки української культури в Канаді, Анна знайшла час продовжити навчання. Вона проходила різні курси української мови та культури в університеті та закінчила 5-річний курс, отримавши диплом Інституту “Присяжні Секретарі та Адміністратори”.
Перші 2 роки існування павільйону «Україна» у «Фольклорамі» проходили в будівлі КУК за адресою 456 Main St. Це було початком того, що переросло в успішну щорічну подію, яка приносить поінформованість та знання української культури та історії громаді Вінніпегу, Манітобі, Канаді та за її межами. Ця подія дозволила провести подібні заходи по всій Канаді.
Протягом двох років перебування в Саскатуні Анна була першим скарбником Ощадно-Кредитної Спілки «Нова Громада». У Вінніпезі Анна працювала в головному управлінні Української Національної Федерації Канади, короткочасно в “Українському Кооперативі Калина” та в “Кредитній Спілці Карпатії”. Понад 20 років Анна працювала в Українсько-Канадському Комітеті Канади (нині Конґрес Українців Канади) секретарем та помічником директора. Коротко кажучи, сім’я переїхала до Східної Канади, де вона працювала в бюро Світового Конґресу Вільних Українців (нині Світовий Конґрес Українців) на посаді керівника офісу.
З 1986 р. вона стала редактором жіночого журналу OYK “Жіночий Світ”. Анна також займала посаду секретаря дирекції Українського Калинського Кооперативу та готувала книги до їх 75-річчя. За постійну працю та відданість українській справі Анна була нагороджена різними грамотами Української Жіночої Організації Канади та національної ради Української Національної Федерації Канади. У 1988 році «Товариство Альфа і Омеґа» визнали її «Українською жінкою року». У 1989 р. Українсько Канадський Комітет нагородив її Шевченківською Медаллю, а на 33-му з’їзді УНО та його членів вона отримала звання Почесного Члена Національної Ради Української Національної Федерації.
Анну попереджали люблячі батьки Іван та Катерина (Котик) Мисик, чоловік Петро, сини Юрій та Іван, сестра Олля Мисик Рогатин (+Володимир), брат Володимир Мисик (помер 31 серпня 2020 р.), двоюрідний брат Михайло Миссик (+Ольга), тещі Юрій та Агафія (Бак) Вах, Маріка, Анастасія (+Іван Козоріз), Анна, Катерина, Григорій (+Катерина), Елсі та численні родичі по всій Канаді, США та Україні.
Анна була люблячою матір’ю Катерини (Кен Дуек), Надї (партнер Джон), Галини (партнер Брус), невістка Гейл. Вона плекала своїх внуків Тараса (Дейна), Іян Дуека (Лотарингія Каррет), Ларису, Наталію та Олану; правнуки Олівія та Кейлі Вах, Зої та Джейкоб Дуеки, кроки правнуків Кейден та Бруклін Вах, хрещениця Оксана Рогатин Василик (померлий Стефан), невістка Маріка Мисик та численні племінниці та племінниці по всій Канаді та США.
Анна познайомилася з Петром, своїм майбутнім чоловіком, на танці, присвяченому поверненню військовослужбовців. Ця зустріч незабаром розцвіла у романс і вони одружилися в 1948 році в парафії Святої Євхаристії в Вінніпезі, членом якої вони були більшу частину свого життя. Анна і Петро обоє любили подорожувати, відвідуючи багато місць у світі, включаючи поїздки в Україну. Вони часто приєднувались до її дітей на деяких їх екскурсіях.
Божественну Літургію відслужили у понеділок, 31 серпня 2020 року о 10:00. Офіційними особами були о. Михайло Квятковський та о. Андрій Вах. Інтермен на цвинтарі Всіх Святих.
Несучими були Тарас Вах, Брайан Хазвел, Павло Хазвел, Данило Сірскі, Іван Сірскі та Леслі Мичник. 40-денну літургію відслужили у парафії Святої Євхаристії у понеділок, 5 жовтня 2020 р., о 8:00 ранку.
Замість квітів на пам’ять Анни можна зробити пожертви Українському Культурно Освітньому Центру Осередок, 184 Alexander Ave. E, Winnipeg, MB R3B 0L9; LUBOV Foundation, 1085 Main Street, Winnipeg, MB R2W 3S1; the UNF Foundation, on line at www.canadahelps.org/en/charities/the-unf-foundation or cheques to the Foundation at 145 Evans Ave. Suite 201, Toronto, Ontario M8Z 5X8; або благодійній організації на ваш вибір.
Особлива подяка доктореві Тарасові Бабух та доктореві Андрийа Бабух за турботу та доброзичливість, а також велика подяка працівникам в домі Пресвятої Родини 3А.
Share on Social Media
