Члени Комітету Волинь-1943.
Не стало Миколи Заверухи-Свинтуха…
Кожному не стало по-іншому. Жінці — не стало чоловіка; дітям — батька; внукам— дідуся; рідним в Україні та на чужині — брата і дядька.
Українській громаді не стало великого патріота, самовідданого діяча, невтомного активіста. До самого кінця Він був і в церкві, і на зборах, і серед громади на численних тут заходах. Тому так важко повірити, що Його раптом не стало, що Його вже нема.
Важко повірити у ці слова і не хочеться у них вірити також нам, особам, що працювали в Комітеті для продукції фільму про УПА на Закерзонні та Комітеті Волинь-1943, який займався виготовленням перекладів книжки Володимира В’ятровича на польську та англійську мови. З самого початку очолював ці комітети пан Микола.
За цих 14 років нашої спільної праці пан Микола був не тільки неодмінним головою, але і незаступним очільником цих комітетів – їхнім організатором, натхненником, добрим духом та зцілювачем тої групи різних людей — з різними характерами, амбіціями, вміннями і талантами. І під Його орудою ця група спершу чужих собі людей стала згуртованим колективом однодумців, яких єднає не тільки обов’язок, але й добрі почуття поваги та приязні один до одного. Що такий колектив постав і що його тверде ядро стільки років з собою тісно співпрацює – безперечна заслуга Покійного. Тільки людям великого таланту, доброго серця й безмежної відданості справі таке під силу. Саме таким людям, яким був пан Микола.
Микола Заверуха-Свинтух справедливо пишався і був гордий результатами роботи комітетів, які він очолював. Фільм “Вогонь і Зброя“ розійшовся кількатисячним тиражами в Канаді, Україні та Польщі, а ще більше його подивилося в електронних мережах, де число глядачів сягає 80 тисяч переглядів. Польський переклад книжки В’ятровича розійшовся вже повністю, а через два-три місяці появиться переклад книжки англійською мовою. Покійний не дочекав моменту, щоб потримати книжку в руці, але він бачив її макет, бачив кольори обкладинки, тому знає, що його праця не пішла на марне, і тому десь там у засвітах тільки чекає, коли книжка покине друкарню і появиться на прилавках книгарень, щоб звершити цим останній великий громадський проект Його довгого та відданого українській справі життя.
Ми щиро вдячні Покійному за ці кільканадцять років очолювання нашого колективу і за його успішну роботу. Бо і фільм, і книжки появилися не просто так собі, але всупереч різним думкам, особам чи установам. Багато хто не хотів, не вмів або боявся торкнутися цих тем та проблем. І тільки наші комітети взялися за діло, бо розуміли: якщо не ми, то хто? І не тільки взялися за діло, але зуміли його довести до успішного кінця. А що так сталося – передусім заслуга покійного пана Миколи.
Микола Заверуха-Свинтух прожив довге і багате на події життя. Прожив його не марно, але у повному його багатстві, служачи сім’ї, родині, громаді та Україні. Відійшов зі справедливим почуттям добре прожитого часу, який Бог дав йому у земному житті, і з почуттям добре сповненого обов’язку, який кожному з нас визначає доля. Тож спочивайте, пане Миколо, у мирі й спокої, а канадська земля нехай буде Вам легкою.
Родині Покійного — жінці Ользі, дочці Мальвіні з сім’єю, синові Богданові, братові Ярославу та дальшій родині в Канаді, Америці та на рідних землях — висловлюємо щирі співчуття.
Вічна Йому пам’ять!
Share on Social Media
