Андрій Семотюк, імміграційний адвокат (Канада і США), Pace Law Firm, Торонто.
У міру того як війна в Україні триває третій рік, майже 280 000 українців, які знайшли притулок у США за програмою тимчасового гуманітарного дозволу на в’їзд (гуманітарний пароль – humanitarian parole), опинилися перед невизначеним майбутнім. Програма Uniting for Ukraine (U4U), започаткована адміністрацією Байдена для надання тимчасового захисту строком на два роки, наразі призупинена для нових заявників. Через обмежені можливості продовження паролю та дедалі жорсткіший імміграційний клімат у США багато українців ставлять собі ключове питання: чи можуть вони звернутися до Канади за безпекою та постійним проживанням?
Коротка відповідь: так, але це складно. Більш детальна відповідь передбачає подолання лабіринту імміграційних бар’єрів, правових винятків і мізерних шансів. Хоча Канада прийняла понад 300 000 українців через власну тимчасову візову програму (CUAET), ця програма також закрита. А для тих, хто застряг у юридичній невизначеності в США, в’їзд до Канади законним шляхом є складним завданням, що потребує стратегічного планування, політичної волі та іноді просто везіння.
Ілюзія гостьової візи
Одним із варіантів, які часто розглядають, є канадська гостьова віза — тимчасовий в’їзд, який міг би стати містком до інших імміграційних можливостей. Проте для багатьох українців у США це більше схоже на ілюзію.
Канадські візові офіцери вимагають від заявників доказів тісного зв’язку з батьківщиною та чітких намірів повернення після візиту. Але гуманітарні паролянти за визначенням не мають безпечного дому в Україні і не мають довгострокового правового статусу в США. Через це їхні наміри щодо тимчасового перебування викликають підозру у канадських імміграційних органів. Як наслідок, відмови у візах є поширеним явищем, навіть коли заявники надають фінансові гарантії, детальні плани чи запрошення від родини чи друзів у Канаді.
Для тих небагатьох, кому вдається отримати гостьову візу, вона може дати змогу в’їхати до Канади, після чого вони можуть подати заяву на притулок або постійне проживання. Але для більшості цей шлях практично закритий — якщо не буде запроваджено нових гуманітарних винятків.
Притулок заблоковано угодою
Система захисту біженців у Канаді є однією з найрозвиненіших у світі — але не для осіб, які прибувають із США. Відповідно до Угоди про безпечну третю країну між Канадою та США (STCA), заяви на притулок, подані на офіційних прикордонних переходах, автоматично відхиляються, якщо заявник не підпадає під вузьке коло винятків. Це можуть бути: наявність близького родича в Канаді (подружжя, батьки, брат/сестра), неповнолітній без супроводу або наявність чинної канадської візи.
До 2023 року багато шукачів притулку обходили обмеження STCA, перетинаючи кордон неофіційно, наприклад, через Roxham Road. Але після перегляду STCA ця лазівка також закрита: навіть незаконний перетин тепер не дає права на подання заяви на притулок, якщо особа не залишиться непоміченою в Канаді щонайменше 14 днів — ризикований і юридично сумнівний шлях.
Отже, для більшості українців у США кордон Канади для притулку закритий, якщо тільки вони не мають родича в Канаді або чинної візи.
Постійне проживання: високі бар’єри, обмежені шляхи
Коли тимчасові та притулкові шляхи переважно закриті, єдиним дієвим варіантом залишається постійне проживання (PR). Але програми PR у Канаді є конкурентними і зазвичай віддають перевагу молодим, освіченим людям, які володіють французькою.
Система Express Entry — основна програма для кваліфікованої імміграції — базується на бальній системі, де враховуються вік, мовні навички, досвід роботи та освіта. У нещодавніх раундах прохідний бал перевищував 500, що виключає більшість кандидатів без видатної кваліфікації. Але франкомовні отримують додаткові бали, і існують спеціальні потоки для працівників охорони здоров’я та робітничих спеціальностей — це може стати шансом для деяких.
Провінційні програми (PNP) — ще один варіант, але з великими обмеженнями. У 2025 році Канада скоротила кількість місць у PNP на 50%, зробивши їх ще більш конкурентними. Крім того, PNP зазвичай надають перевагу тим, хто вже живе або працює у відповідній провінції.
Все ж, якщо роботодавець у Канаді готовий підтримати українця, особливо в сферах охорони здоров’я, будівництва або логістики, провінційна номінація може відкрити шлях до PR. Проте такі пропозиції рідкісні без фізичної присутності в Канаді.
Сімейне спонсорство: рідкісний, але надійний шлях
Одним із найнадійніших способів отримати PR є сімейне спонсорство. Якщо українець у США має чоловіка/дружину канадійця або цивільного партнера, він може претендувати на спонсорство — зазвичай без вимог до доходу та із відносно швидким розглядом справи.
Інші види спонсорства (батьки, бабусі/дідусі) можливі, але мають щорічну лотерею та довгі строки очікування. Спеціальна програма для розширеної родини, яка діяла для українців, закрилася у жовтні 2024 року.
Тож для тих, хто має родичів у Канаді, зокрема подружжя, це найшвидший та найнадійніший шлях до PR. Але для більшості цей варіант недоступний.
Високі досягнення та самозайнятість: вузькі, але реальні ніші
Програма для самозайнятих осіб у Канаді дозволяє отримати PR для осіб у сфері мистецтва, спорту або культури, які можуть зробити внесок у життя країни. Український хореограф, журналіст чи художник із сильним портфоліо можуть відповідати вимогам.
Проте ця програма призупинена до 2026 року через навантаження. Квебек має власну програму, але вона вимагає знання французької мови та стартового капіталу. Підприємницькі та інвесторські програми також існують, але вимагають значного капіталу (від $100 000) та життєздатного бізнес-плану — тобто недоступні для більшості переселенців.
Для технологічних підприємців існує програма Start-Up Visa, яка дозволяє отримати PR, якщо є підтримка від канадського інкубатора або інвестора. Але ця програма вкрай вибіркова.
Громадянство за походженням: прихований шлях
Один із найменш відомих варіантів — це громадянство Канади за походженням. Якщо в українця є батько чи мати, народжені в Канаді, він може вже бути громадянином Канади і не знати про це. Достатньо довести родинний зв’язок і подати заяву на сертифікат громадянства. Юристи повинні звертати увагу на цей варіант, особливо серед тих, хто має зв’язки з українською діаспорою Канади.
Адвокація, а не апатія
Сьогодні в Канаді не існує програми, спеціально розробленої для переселення українців, які перебувають у США. У міру завершення термінів дії програм та посилення прикордонних правил ці люди ризикують опинитися в юридичному вакуумі — не можуть залишитися в США, але й не можуть в’їхати до Канади.
Це може змінитися.
Канадські активісти закликають зробити виняток із STCA для українців або створити спеціальну програму переселення для тих, хто втратив статус у США. Приватні спонсори також можуть допомогти, якщо їм дозволять спонсорувати українців із третіх країн, таких як Мексика або США.
Поки що позиція уряду Канади залишається обережною — пріоритет надається тимчасовому захисту. Але суспільна думка залишається співчутливою, і історія показує: за умов політичного тиску Канада здатна відкрити двері ширше.
Заклик до дій
Поки Канада фіксує понад рік із завершення CUAET, а американські програми паролю наближаються до завершення, ціла спільнота залишається в правовій невизначеності — безпека відсутня як удома, так і за кордоном. Для українців у США шлях до Канади складний, але не неможливий. Існують правові можливості, хоч і вузькі та умовні. Решта залежить від адвокації, стратегії та співчуття — трьох якостей, якими Канада в найкращі часи славилася.
Share on Social Media
