Вперед і не зупинятись

Микола Сварник для НШ-УВ.

Не знаю, як у кого, але в моїй голові часом звучать різні голоси. Є голоси тихі, а є крики гніву чи обурення. Деякі репліки приходять ззовні, вони накладаються на якісь внутрішні переживання. Якраз перед мітингом 16 квітня напроти російського консульства в Торонто у фейсбуку розгорілася дискусія – чи варто йти на мітинг у суботу напередодні Великодня, чи є сенс протестувати під по-рожнім будинком і таке інше. В мене цих питань не було, була внутрішня відповідь – вперед і не зупинятись. Тож посвятили паски – і прямо на мітинг.

І ось ми під російським консульством. Таблички «Free Ukraine» всі на місці, їх здається навіть побільшало. Знов мелодії, які й так крутяться в голові, знов прапори, знов плакати. Мені лише здається, що у кожного додалась якась зморшка на чолі. У нас тривога через родину – маму з двома дітьми, що вже півтора місяця чекають на візу у Варшаві, а ми чекаємо їх тут. Біль за свіжі могили в Україні. Словом, як у всіх.

Ті гасла, які лунали з трибуни, також висловлювали загальну тривогу, гнів і обурення. Правдиві слова про злочини російських нелюдів вкотре від-лунювали і вкотре будили протест, і вже не викликали здивування – невже це справді може відбуватись саме тепер, саме в Європі, саме на нашій батьківській землі? Окрім традиційних ви-ступів Петра Штурина, Маркіяна Швеця, було кілька нових облич. Гарний відгук мав виступ заступника мера міста Торонто Майкла Томпсона. Він нагадав, що Торонто і Київ уже багато років є містами-побратимами, розказав про віртуальну зустріч із мером Києва Віталієм Кличком, який депутати міської ради Торонто мали кілька днів тому. Відчувалось, що він дуже щиро переживає за долю нашої столиці, яку обстрілюють ракетами. Не думаю, що пан Томпсон колись уже гуляв під квітучими київськими каштанами понад Дніпром теп-лого весняного дня, але у відповідь на його теплі слова солідарності хотілось попровадити його десь на Володимирську Гірку під звуки вуличних музикантів. Дякуємо, пане Майкле, за щирі слова і вчасні дії на нашу підтримку.

Але, на жаль, сьогодні і в Києві, і в інших містах чутно не пісні, а сирени повітряної тривоги. Своїми травматичними враженнями з поїздки до Києва, до Молдови, знов до Києва поділилась Тамара Кідрук. Вона не просила про спокій, бо як можна бути спокійним, споглядаючи спалену техніку, зруйновані будинки, прострілені автобуси з написом «Діти». Як можна звикнути до поневіряння днями й ночами по бомбосховищах і непристосованих під-валах? Тамара Кідрук просила не про спокій, вона просила про зброю, щоб захищатись, і ще більше зброї, щоб випхати загарбників з нашої землі. І хоча зараз своїм життям жертвують кращі сини і доньки нашого народу, ми горді, бо це наші люди показують зразки незрівнянної хоробрості, зупиняючи руками танки, прикриваючи своїми бронежилетами евакуйованих дітей, захищаючи народ від геноциду. Дякуємо, Тамаро, за враження з України, біль душі і слова мужності.

Генеральний Консул України в Торонто Олександр Шевченко подякував канадському уряду на різних рівнях врядування – міському, провінційному і федеральному – за підтримку і зброю, гуманітарну допомогу, кошти на організацію прийому українців, що втікають від гуманітарної катастрофи. Він нагадав про болючі точки цієї війни – Бучу, Гостомель, Маріуполь і назвав росіян нацією, яка плекає екзистенційний страх перед свободою інших націй, так ніби чужа свобода загрожує їм чимось страшним. Може й справді, приклад чужої свободи нестерпний для рабського, добровільно поневоленого, зло-вмисного суспільства, де процвітає патерналізм і корупція, а тепер ще й ґвалтівництво, мародерство, діто-вбивство і самовбивча ненависть до всього світу. Я перекинувся з консулом кількома словами після його виступу, подякував і вкотре відчув, наскільки щиро він сам переживає те, що висловлює на загал. Дякуємо, пане Олександре, за вистраждані слова.

І також дякуємо КУК-Торонто за незмінну організацію цих мітингів солідарності і підтримки, незмінну рішучість, пильність, поміркованість і енергію. Окрема подяка Лізі Зінчук за проведення мітингу та всім присутнім – українцям, литовцям, полякам, в’єтнамцям, грузинам, тайванцям, першим народам Канади і десяткам інших націй за солідарність, співчуття, розуміння і руку допомоги. Ми ніколи цього не забудемо.

Share on Social Media