Левко Чикаленко у колі фундаторів Української вільної академії наук (УВАН). Фотограф – А. Луцьків. Сер. 1950-х рр., м. Нью-Йорк, США (з фондової колекції Національного музею історії України)
Марія Срібна
для НШ-УВ, Київ
3 березня виповнюється 135 років з дня народження українського громадсько-політичного діяча, археолога, публіциста Левка Чикаленко.
Народився 1888 р. в с. Перешори Херсонської губ. (нині село Котовського р-ну Одеської обл.) в сім’ї агронома та мецената Євгена Чикаленка. Навчався в Лозанському університеті у Швейцарії. У 1909 р. покинув університет під впливом Федіра Вовка, який запропоновував взяти участь у своїй археологічній експедиції на Волині та здобути освіту в Санкт-Петербурзькому університеті, щоб присвятити своє майбутнє українській антропології. Того ж року Чикаленко брав участь в археологічній експедиції. Були проведені розкопки палеолітичної стоянки біля с. Городок, археологи побували в Житомирі та на Волині. Також брав участь в археологічній експедиції до стоянки біля Мізина Чернігівської губернії. Допомагав виконувати антропологічні виміри на Полтавщині, Херсонщині, Кубані.
У роки Української революції (1917–1921) входив до Української соціал-демократичної робітничої партії, був членом Центральної Ради.
В 1920 р. емігрував до Польщі, де працював у Краківському університеті та музеях Польської академії знань. У 1923–1926 рр. проживав у Празі, займався науковою діяльністю. Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук в Українському вільному університеті в Празі. Читав лекції з антропології, етнографії та археології в Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова та Чеському Національному музеї. Досліджував культуру моравської кераміки, з’ясовував її зв’язки з трипільською цивілізацією. У 1926 р. переїхав у Францію, опрацьовував трипільську кераміку з печери Вертеба.
1926 р. переїхав до Парижа. У Паризькому інституті палеонтології людини в Сен-Жермен вивчав колекції палеолітичних городищ Франції та півд. Африки.
У 1926–1939 рр. жив у Польщі, працював у Краківському ун-ті і музеях Академії наук Польщі. Впорядкував матеріали археологічних експедицій, проведених у Київській губернії. У 1932 р. став дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка.
В 1934 р. очолював створений у Варшаві Еміґраційний український комітет допомоги голодуючим в Україні. А в 1942 р. під час нацистської окупації входив до складу Львівського археологічного комітету, вивчав кераміку Трипільської культури й колекцію музею НТШ.
У 1943 р. виїхав до Німеччини, працював в Українській вільній академії наук. А в 1948 р. переїхав у США, де займався теоретичними проблемами первісного мистецтва. У кінці 1940-х рр. велика частина українських науковців переїздила до США, тож ініціативною групою вчених було прийнято рішення перенести діяльність УВАН у Нью-Йорк.
15 квітня 1950 р. відбулися організаційні збори, на яких було засновано УВАН у США, і куди увійшов Чикаленко. Багато років УВАН гідно презентувала українську науку в світі, розробляла актуальні для українознавства, інших галузей наукові теми та розгортала значну видавничу діяльність. Продукція видавництва УВАН дає змогу осягнути мету, діяльність та здобутки наукової установи, познайомити з її діяльністю широкий загал.
Помер Левко Чикаленко у 1965 р. в м. Нью-Йорк (США). Його прах за заповітом у 1998 р. перевезений в Україну і перепохований у селі Перешори.
У колекції Національного музею історії України зберігається цікаві документально-речові матеріали пов’язані з родиною Чикаленків, зокрема друкарська машинка «Underwood» Левка Чикаленка, на якій він друкував офіційні документи, коли працював в Секретаріаті Української Центральної Ради (1917 р., м. Києві).
Share on Social Media
