Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

До 100-річчя Михайла Івасюка (закінчення)

May 1, 2017 | Ukraine, Featured, Arts & Culture

Ярослав Стех для Нового Шляху, Торонто.

Продовження з попереднього числа

Про творчість Михайла в 1984 р. з великим захопленням писала в Канаді українська преса, причому різної політичної орієнтації. Не раз і не два виникають аналогії із сьогоденням і тоді, коли читаємо роман-трилогію про Мирона Дитинку. Правда, події цього твору переносять нас у ще глибше минуле – в XVII століття, коли Буковина знаходилася під прикриттям турецького султана, а чужоземці – греки, албанці, молдавські бояри наживалися на нашій землі. Письменник у свому романі “Пташка з півночі” вміло протиставляє добрих позитивних людей, які йому допомагали в ув’язненні, з тими лютими злочинцями, які виявилися катами на нашій українській землі. В романі “У царстві вертухаїв” (друкувалися фрагменти в періодиці), автор тут змальовує іншу Північ – антилюдяну, жорстоку, злочинну, яку там демонстрував більшовицький режим, що на кожному кроці викликав злочинність. Прочитуючи ці речення, раптом відчуваємо, що вони немов адресовані до нас, сучасників, які до кінця незрозуміли, чим була і є Росія у відношенні до України.

Ця істина правильна і в наш час, вона діє поза географічними і часовими рамками, коли йдеться про агресивний фашизм Росії. Всіх нас обурює ґеноцид голодомору в 1932-33 рр. ХХ ст., в якому знищено до 10 мільйонів населення, варварське винищення в 30-х рр ХХ ст української інтелегенції. Читаючи знамениті праці письменника, наростає в нас гнівний протест проти варварів і російської агресії в минулому і сучасному. Ми ж відчуваємо, що ці слова звернені до нашого сучасника, треба бути пильним і розуміти нахабність північного сусіда. На сході України путінська Росія заливає людською кров’ю простори нашої землі, руйнує культурні цінності, вбиває сотки-тисячі невинних людей і стільки окалічує на ціле життя в сучасній агресії проти України.

Большевицька влада накреслила свої порядки і висунула свої напрямні за якими треба було виконувати в диктат, все що пропагував червоний режим. В сім’ї Михайла Івасюка було троє дітей: Володя, Галинка та Оксана. Усі діти змалку батькам приносили велику радість і втіху, були обдаровані талантом. Батьки були безмежно щасливими з успіхів своїх дітей. Син Володимир був обдарований багатовимірністю різних талантів, особливо він виділявся в царині музики. Від наймолодших років хлопець захоплювався музикою. Зрештою вже в зрілому віці він став відомим композитором, співочо-унікальним виконавцем, організатором, музично-громадським діячем. та за професією був лікарем медицини. До портрету Володимира, його непересічної особистості можна б подавати численні яскраві епітети. Словом, це виняткова зразкова постать, яка здобула собі справжнє визнання у всесвітньому просторі, завдяки тому, що він володів надприродними здібностями. Укранїнці горді сином Михайла Івасюка Володимиром, бо він подарував їм пісні, яких немає жодна країна у світі. Володимир Івасюк – легендарний український поет і композитор, автор “Червоної рути”, “Водограю”, “Запроси мене у сни”, “Пісня буде поміж нас”, “Я – твоє крило”, “Літо пізніх жоржин”, “Вернись із спогадів”, “Тільки раз цвіте любов” та ще близько 100 пісень і романсів, понад 50 інструментальних творів, музики до кількох вистав.

Щоб зупинити розвиток української культури, ще в ХІХ ст. видано “Валуєвський”, “Емський” та інші злочинні укази, якими не вдалося знищити української нації. Тоді злочинці дійшли до висновку, щоб фізично ліквідувати провідних творців культури і головних патріотів української нації. Якось несподівано дійшла до Михайла Івасюка в травні 1979 р. трагічна вістка про вбивство його 30-річного сина Володимира. Тіло понівечене якого знайдено під Львовом у Брюховицькому лісі. Батько на саму вістку закаменів і млів, як можна за пісню вбити її творця.

Кожен наступний день від цієї трагедії він не знаходив собі місця. В тих терпіннях батько на 16 років пережив свого сина в муках. І до кінця життя не заспокоївся від внутрішнього горя та нестерпного болю, який намагався перелити у рядки “Монологу перед обличчям сина” та в “Елегіях для сина”… На кінці свого віку письменник спалював себе тугою за сином і опублікував у журналі “Жовтень” (1988, №№ 9-10) повість “Монолог перед обличчям сина”, якій належить особливе місце серед численних історико-біографічних творів того десятиріччя, бо то не просто повість-біографія, то повість-реквієм, повість-зойк, яка пронизана щемливою батьківською любов'ю, як і поетичний цикл “Елегії для сина” та поема “Привиди”. Бракує слів все це належно пояснити і передати про талановитого сина і не менш талановитого люб'язного батька. Досить прочитати “Елегії для сина” (Ужгород, 1991) з однойменної збірки М. Івасюка, де завершується повістю”Колисковою”.

У своїй творчості так писав Михайло про сина; “Мабуть Всевишній його теж любив, бо прийшов Володя на світ не лише талановитим, а й гарним: синьооким, струнким, дужим, усміхненим. Навіть вже у схилку свого життя звертався до сина, я повертаюся до тебе Володю – говорив, як до світла, й розкриваю груди перед ним, немов перед очима сонця, бо певний, що син також готовий був би жертвувати собою задля свого батька тими самимиі почуттями”. Поет-батько ототожнює свою дитину не лише з денним світилом-сонцем, а й з місяцем ясним, без якого теж нема життя без якого “зогнивають зорі” і все втрачає в житті сенс. Не знаходжу слів, за допомогою яких можна б було передати горе батька письменника за непересічним сином страченим окупаційними злочинцями, за те, що він прославив в піснях свій народ. Та ми вище згадували на совісті тих злочинців десятки міліонів жертв. Так, як М.Івасюк був добрим батьком, так мав він і зразково добрих дітей. Досить згадати деякі думки зі “Спогаду” сестри Галини, яка між іншим пише, ми сестри з братом все життя були нерозлучні. Разом вчилися, разом відпочивали і разом виступали на концертах: “Ми разом брали участь в Сопотському фестивалю у Польщі і Московському в Росії. Володя був не лише братом з сестрами, але і щирим другом і добрим сином для батьків. Зрештою його любили усі і він вмів їм такою любов’ю відплачувати. Володя був скромний, дуже легко засвоював гру на всіх музичних інструментах. Керував сифнічним оркестром, який використовував супровід для награння платівок тоді з 16-ти річною Софією Ротару, яка безмежно любила брата і його пісенниій репертуар. Понадто брат як лікар добре був обізнаний з літературою, живописом та звичайно музикою. З особливою шаною ставився до української народної пісні. Часто підкреслював, що це скарбниця, в якій зберігається душа нації, це казкова левада, на якій буяє наша мова. Володя, наслідуючи батька, який збирав казки, легенди, що згодом вийшли в видавництві “Карпати” трьома збірками, мав доволі багато зібраних фольклорних записів з Кіцмані й довколишніх сіл”.

На закінчення слід пригадати, що для вшанування письменника і науковця Михайла Івасюка в меморіальному музеї Володимира Івасюка відзначено урочисто 95 років з дня його народження (2012). Напередодні дати втретє видали книгу М. Івасюка “Монолог перед обличчям сина” і перевидали книгу “Вибрані поезії”, яка має триста сторінок. Можна з упевненістю сказати, що поетична творчість завжди посідала у письменника Михайла Івасюка вагоме місце, – розповів директор меморіального музею Володимира Івасюка Мирослав Лазарук на ювілейній зустрічі. До того була влаштована виставка, на якій були виставлені десятки публікацій ювілята. 25 листопада 2016 року з нагоди вшанування 99-ої річниці від дня народження Михайла Івасюка відбулося покладання квітів до могили письменника. Також в обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулася презентація Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка. Колишній директор Антоніна Іваницька поділилася спогадами про історію присвоєння книгозбірні імені Михайла Івасюка. Заступник директора з наукової роботи ЧОУНБ ім. М. Івасюка Марія Довгань розповіла про діяльність обласної книгозбірні та майбутні плани щодо відзначення у 2017 році 100-річчя від дня народження Михайла Івасюка, які відбуватимуться по усій Україні і в українських діаспорах. Помер Михайло Івасюк у 5 лютого 1995-му, у віці 78 років.

Нехай Михайло Івасюк житиме вічно у своїх творах та в піснях свого улюбленого сина Володимира. Похований у Чернівцях на Руському цвинтарі, поруч із дружиною. Його досі пам’ятають та безмежно люблять в Чернівцях, Україні та по цілому світі. Вічна йому пам’ять!

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.