Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Хто привів Гітлера до влади і хто організував ІІ Світову Війну

Jun 22, 2016 | Newpathway, Featured, Politics

Микола Воротиленко для Нового Шляху, Едмонтон.

З приходом Путіна до влади, щороку напередодні 9 травня (Дня Перемоги в Росії) та 22 червня (день нападу Німеччини на Радянський Союз) максимально активізується вся московська пропагандистська машина та її “філії” у колишньому СРСР і в світі.

Зрозуміло, що ми мусимо віддавати шану всім учасникам війн з будь-якої сторони. Але ми мусимо відділяти героїзм та самопожертву рядових бійців та їхніх командирів від дій вищого політичного та військового керівництва Радянського Союзу, Німеччини та інших країн. Питання ІІ Світової Війни, чи, як говорить Москва, Великої Вітчизняної Війни, є одним з найболючіших для народів, які проживають на території колишнього СРСР. Хоч тепер багато істориків називають її “так звана BBB”. Відкриті архіви, нові дослідження шокують усіх, особливо старше покоління, яке виростало на московській пропаганді. Свідомість цих людей настільки заблокована колишньою пропагандистською машиною, що вони не здатні змінити свої погляди, а деякі принципово і не хочуть цього, навіть якщо бачать факти. Oсобливо це відноситься до жителів Росії. Радянський Союз тримався на міфах, брехні, перекручуванні історичних фактів, знищенні історії своїх сусідів та терорі. Після розпаду СРСР, міф про ІІ СВ як Велику Вітчизняну – практично єдиний міф, який залишився, який постійно розкручується Москвою і який хоч якось може об’єднати населення Росії навколо свого президента і уряду.

Що знали жителі Радянського Союзу?

Після Громадянської Війни Радянський Союз жив мирним життям, будував “світле комуністичне” майбутнє, але в червні 1941 року віроломний Гітлер зненацька напав на нас, не оголошуючи війни. Мирний Радянський Союз був неготовий до війни, тому на початку зазнав великих втрат, внаслідок чого ворог дійшов до Москви і Волги. Але під керівництвом комуністичної партії і її вождя Сталіна, ціною великих жертв народ об’єднався і переміг фашизм. Для підтримання цієї теорії в колишньому СРСР існувало сотні різних історичних інститутів, академій, кафедр, в цій пропагандистській машині були задіяні сотні тисяч різних науковців, дослідників, літераторів, журналістів, працівників кіно і театру.

Було знято тисячі фільмів, видано мільйонні тиражі різних книг на тему війни, спогадів учасників і тд. Так був створений міф про ВВВ та про деяких її “великих полководців”, який сидить в головах жителів Росії по сьогоднішній день.

Чого ми не знали?

Що німецький фашизм на чолі з Гітлером не зміг би виникнути, існувати, створити сильну військову промисловість, підготовити тисячi офіцерів без таємної підтримки Москви. Ця співпраця почалася на початку 20-х років минулого століття відразу після закінчення І Світової війни. Але спочатку повернемось до деяких історичних подій, про які так не любили і не люблять тепер говорити лідери Москви і особливо комуністичні лідери.

Карл Маркс, створивши теорію комунізму, розділив весь людський світ на два абсолютно протилежних табори, які просто не можуть існувати разом на одній землі. Він сам це чудово розумів, тому і робив передбачення, що на шляху до перемоги “світової революції” дві третини населення землі може загинути і тільки одна третина буде жити добре.

Ленін і його більшовицька партія перейняли і вдосконалили вчення Маркса. Вони вважали, що шлях до “перемоги світової революції” лежить лише через розв’язання масштабної світової війни. Тому вони, після жовтневого перевороту 1917 року в Російській імперії і приходу до влади, робили все, щоби продовжити І Світову війну якомога довше. Ми мусимо також пам’ятати, що Німеччина воювала тоді на два фронти: Східний і Західний. В той час, коли війська союзників до кінця 1917 року практично поставили кайзерівську Німеччину на коліна, Ленін, захопивши владу в Росії, негайно підписує з Німеччиною Берестейський мирний договір, об’являє капітуляцію, ліквідовує Східний фронт та погоджується виплатити Німеччині велику контрибуцію як грішми (6 млрд. марок), так і різними стратегічними матеріалами. Також Ленін віддає вже переможеній союзниками Німеччині один мільйон кв. км території України та Білорусії, зі всіма матеріальними та продовольчими ресурсами. Це дає Німеччині можливість задавити голодні страйки вдома та продовжувати війну на Заході ще майже на рік.

Разом з тим, Ленін в 1919 році організовує в Москві Комінтерн, цей своєрідний штаб світової революції. Потім, не шкодуючи грошей, через свою комуністичну агентуру в Європі, намагається викликати незадоволення народних мас в різних країнах, особливо в Німеччині, щоб розпалити вогонь світової революції. Використовуючи критичну повоєнну ситуацію в Європі, особливо в Німеччині, де в березні 1920 року почався багатомільйонний страйк, Москва, продовжуючи свої плани світової революції, організовує військову інтервенцію в Європу та посилає багатотисячну кіннотну армію Тухачевського. Проти цієї інтервенції виступили польські і українські війська. Кіннота Тухачевського була розбита під Варшавою. В тій битві брали участь українські частини, які наступали з півночі та розгромили дивізію Будьонного. Але це окрема тема.

Проте, потерпівши поразку, більшовицькі лідери Москви не відмовились від ідеї світової революції, але знову ж таки для цього їм була потрібна нова світова війна.
Найбільшу надію для своєї ідеї в Європі більшовики покладали на Німеччину. Але після поразки в І СВ і згідно Версальського 1918 року договору, Німеччині заборонялось мати військову промисловість, збройні сили, військові школи та військові наукові інститути. Тоді як могло статись, що практично через 20 років у Німеччини виявилися всі технічні, матеріальні, наукові і кадрові можливості, щоб розпочати ІІ СВ? Тепер ми знаємо відповідь. Москва допомогла відродитись німецькій військовій машині та прийти до влади Гітлеру. Політичні ідеї партій Гітлера і Леніна були майже однаковими, і співпраця між ними почалася від самого початку, як тільки Гітлер появився на політичній арені.

Рапальський договір між міністром закордонних справ Веймарської республіки Вальтером Ратенау та наркомом зовнішніх справ РРФСР Георгієм Чичеріним був підписаний 16 квітня 1922 року. Згідно цього договору, Москва дозволила будувати на своїй території таємні військові заводи та навчальні центри для підготовки німецьких спеціалістів.

У 1923 році до Німеччини для налагодження контактів з Гітлером та його політичним рухом приїхав Радек, представник вищих керівних органів більшовиків і Комінтерну. Також на початку двадцятих років з ініціативи Москви були укладені таємні договори між Москвою та Берліном про створення на території СРСР секретних військових наукових центрів та центрів з підготовки військових спеціалістів для майбутніх збройних сил Німеччини. При цьому Москва поставляла всі необхідні ресурси. Так, в Липецьку, під Москвою, 15.04.1925 був створений авіаційний центр, в 1926 році в Казані був створений центр з підготовки танкістів, a в Приволзьких степах (тепер Чапаєвськ) – центр з розробки хімічної зброї. Всі головні німецькі генерали, які потім воювали проти Європи і Москви, закінчили ці школи.

Продовження у наступному числі

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.