Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Український серіал

Apr 12, 2016 | Newpathway, Ukraine, Opinion, Featured

Юрій Левикін для Нового Шляху, Київ.

Події у сучасній Україні в певному сенсі нагадують захоплюючий серіал, від якого неможливо відірватися – то офшорний скандал, то відставка прем’єр-міністра, яку довго всі хотіли, але ніхто не розуміє, що далі.

Очевидно, що викид Panama Papers не був спланований, аби опорочити саме Президента України. Він просто опинився не у тому місці і у нещасливий час. Хоча треба визнати, що до «нещасливості» він і сам доклався невиконанням обіцянок, що роздавалися під час виборів.

Якщо володіння власністю деінде є законним, якщо зменшення сплачуваних податків відбувається у спосіб, який прямо не заборонений законом, то вся історія навколо офшорів переноситься у сферу емоційну – схвалювати чи не схвалювати ці дії Президента. З одного боку, існує думка, що нині ми побачили перший прецедент, коли чинний Президент спробував у легальний спосіб відв’язати свій бізнес від політичної діяльності. З іншого, багато українців вважає, що Президент мав продати свій бізнес і поділити гроші на всіх.

Набагато важливіше відповісти на питання, чому Президент пішов шляхом переводу власного бізнесу в офшор замість того, щоби використовуючи свої знання, спробувати змінити правову і економічну систему, аби ні йому, ні комусь іншому не треба було виводити статки і власність за межі України? Зробити так, щоби, навпаки, в Україну намагалися потрапити бізнесмени з інших країн, бо тут найвигідніші умови для інвестицій, помірні і зрозумілі податки, чітко працююча судова система, яка дозволяє захистити права кожної людини.

Обговорюючи викиди в ЗМІ «офшорних викриттів», пересічні громадяни передусім мають на увазі кондитерський бізнес «Рошен», який дратує багатьох мережею фірмових магазинів, що кидаються в очі чи не в кожному місті і містечку. Проте, сама фабрика «Рошен» – це лише частина Кондитерської компанії, яка має підприємства у Києві, Вінниці, Кременчуці, а також в Литві, Росії й Угорщині. Проте, до бізнеса пана Порошенка відносяться ще низка телеканалів і радіостанцій, підприємства суднобудування, які виконують оборонні держзамовлення, автомобільна компанія, низка аграрних підприємств, виробництво харчових продуктів, страхова компанія, виробництво акумуляторів, підприємства сфери послуг тощо. Так виглядає, що маючи стільки добра, складно відволіктись від думок про пожиточне і спрямувати їх до «горнього» – до державної стратегії.

Дуже часто ми тут в Україні даємо голосні назви подіям, що струшують суспільство. Любимо говорити, що Україна стоїть на межі існування державності через те, що хтось щось промовив. А слухати, що про нас говорять західні партнери чи східні вороги, ми теж дуже любимо. Й дуже переймаємось цим. Хоча перейматися треба іншим.

З України, навіть зі Львова, який оголосив ІТ-бізнес стратегічним напрямком розвитку, ІТ-компанії масової виїжджають до Польщі. За свідченням Юрія Андруховича, українські учні у польських школах перестали бути рідкістю і польські вчителі не можуть на них нарадуватися.

За словами академіка Елли Лібанової, Україна вже не зможе відтворити власне населення і підтверджує прогнози ООН, які говорять, що українців у 2050 році, дай Боже, щоби було 35 мільйонів. Суспільство буде старішати, «вимкнеться» пенсійна система, бо на одного працюючого буде припадати кілька пенсіонерів. Коротше кажучи, картина вимальовується нерадісна.

Як у будь-якому суспільстві, в українському є кілька ліній поділу. Існують люди, що живуть за циклічним часом, притаманним аграрній цивілізації: сівба – врожай. Існують люди, що живуть за індустріальним лінійним часом: підйом, сніданок, дорога на роботу, робота від 9-ї до 6-ї, дорога додому, вечеря, телевізор, сон. Існують люди, які живуть за дифузним часом: сплять, коли зручно, працюють, коли треба, вмощуючи свій ноутбук на столику кав’ярні, чи просто всівшись на газоні в парку.

Добре, якщо провідною силою суспільства є «нові люди», які тягнуть усе суспільство за собою до новацій. Кожна нова сходинка технології дає більше доданої вартості і, відповідно, збільшує можливості для усього суспільства. Але ж біда українська – у нашому консерватизмі, щоб не було гірше. Головна задача людей, які вважають себе елітою і тримають руки на державному кермі, полягає у тому, як ще хоч на трохи утримати статус-кво, коли бюджетні смаколики попадають в потрібні кишені.

12-го квітня у Верховній Раді мають приймати відставку пана Яценюка, оголошувати про створення нової коаліції і голосувати за нового прем’єра, яким, ймовірно, стане пан Гройсман. Інакше президент погрожує розпуском Ради, новими виборами. А ще президент обіцяє провести деофшоризацію і відстежувати усі рахунки, які українці відкриватимуть деінде у світі. Це, напевне, легше, ніж створити умови для розвитку бізнесу.

Очевидно Україні зараз потрібний мультиплікатор – механізм навчання молодих людей іншим суспільним практикам, щоби вони самі, отримавши ці знання, змогли поширити їх в суспільстві і змінити баланс від старого консерватизму до ефективних змін. Як це зробити? Треба обговорювати. В Україні є багато молодих ініціативних людей. Їм потрібні розумні співрозмовники в діаспорі.

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.