«Українська освіта ХХІ століття: Де ми є тепер? Як нам забезпечити світле майбутнє у 2030 році?» Такою панельною дискусією розпочалася чергова Всеканадська вчительська конференція, яку організувала Національна рада української освіти КУК в Едмонтоні, Альберта 2-4 травня 2014 р., і яку відвідало більше 80 освітян із різних провінцій Канади. Під час дискусії учасники проаналізували результати української освіти
в Канаді і обговорили різні бачення напрямків праці. Свої міркування представили учасники
панельної дискусії – д-р А. Недашівська, виконавчий директор МЦУМ при Альбертському
університеті, В. Бойчук, голова Національної української освітньої ради КУК, О. Левицька, голова
комітету Рідного шкільництва УНО Канади, та С. Пахолок, випускник української двомовної програми м. Едмонтон.
Той факт, що українське шкільництво в Канаді є найбільшим в українській діаспорі – це праця не
одного покоління іммігрантів. Праця постійна, систематична, цілеспрямована.
Питання і напрямки шкільництва у сучасному світі перекликаються із тими, якими займалися
вчителі у минулому. Ще у 1970-их роках відомий освітянин, педагог і інспектор І. Боднарчук звертав
увагу на важливі компоненти успішного ведення шкільництва, які є не менш актуальними і для
сучасного освітянина.
У проведенні динамічного і ефективного навчального процесу важливу роль відіграють навчальні
засоби. Велика шана тим, хто вкладає
багато зусиль для підготовки до друку нових навчальних підручників. Прикладами таких нещодавно
виданих матеріалів є «Українська мова через призму живої культури» д-ра А. Недашківської
(Едмонтон), серії «Нова» д-ра О. Білаш та
«Коляж» (МЦУМ, Едмонтон),
«Українська мова» – підручник та посібник для вчителя Д. Зазулі (Торонто). Нещодавно вийшла з
друку система книжок для діаспори, створена науковими співробітниками Міжнародного інституту
освіти, культури і зв’язків з діаспорою (Львів, Україна): «КРОК 1»,
«КРОК 2», «Мандрівка Україною». Дані підручники вводяться до використання у навчанні студентів
курсів українознавства.
Говорячи про перспективи українських шкіл Канади на майбутні 20-30 років, потрібно переглянути
наявні ресурси та започаткувати у навчальних процесах корисні новаторські починання, які
допоможуть видозмінити сучасні основи процесу навчання. На даний час виправдали себе семінари
підвищення професійної кваліфікації. Широку підтримку у проведенні таких заходів на
національних і місцевих рівнях надає Методичний Центр Української Мови Альбертського університету.
У співпраці із МЦУМом з великим успіхом відбулися учительські професійні майстерні та вебінари для
освітян (Рідне шкільництво УНО Канади). Цікавою інновацією є навчальні сесії для вчителів, де самі
вчителі виступають у ролі учнів чи показові уроки для вчителів із участю студентів, які на практиці
проводили д-р О. Білаш, Альбертський університет, під час майстерень для вчителів Рідних шкіл УНО
та д-р Ю. Шевчук, Колумбійський університет.
Важливим елементом успіху є координація діяльності та співпраця між усіма україномовними освітніми
закладами, а також продовження діалогу серед українських освітян у світі, що включало б мережевий
обмін досвідом і міжнародну
освітянську співпрацю. Без сумніву,
інформація дає можливість розвивати і розширювати поступ вперед.
Вся робота вчителя націлена на надання знань і виховання особистості. Як зберегти ідентичність у
багатокультрному суспільстві? Як залучити молодь і дітей до українського і до підтримання
української мови, як згуртувати українську юнь в межах організацій та громад? Спільні проекти чи
заходи, які об’єднали б студентів з різних шкіл, повинні стати тією рушійною силою, яка допоможе
нам, вчителям, продовжувати підтримувати навчання на високому рівні, плекати справжніх патріотів та
носіїв української мови серед молоді українсього походження.
Діапазон дискусій під час сесій був надзвичайно об’ємний – від теоретичних міркувань і аналізів
до практичних методик, які вчителі можуть взяти із собою і донести до своїх вихованців на заняттях.
Сучасні напрямки освіти в загальному та європейський вимір української освіти 21 століття накреслив
головний промовець д-р Р. Шиян, директор Львівського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти. Шляхом інтерактивної дискусії учасники аналізували зміни у навчальному
дискурсі, які відбулися в освітній політиці щодо формування ключових компетентцій в учнів. Д-р Шиян
представив етапи розвитку української освіти у контексті сучасних підходів, задекларованими
Європейським Союзом.
Відгукуючись на інтерес сучасних учнів до електронних засобів, на конференції було представлено ряд
сесій, зосереджених на ознайомленні з цифровими та практичними технологіями у вивченні української
мови і культури, метою яких поряд із навчанням є зацікавлення учнів у вивченні мови. М. Костюк,
консультант міжнародних мов і підтримки персоналу та учнів Інституту інновацій іншомовної
освіти (система шкіл Едмонтону)
провела візуальний туртехнічною базою використання
нових засобів. Загалом, використання нових технологій у класі забезпечить активніше залучення та
посилення мотивації учнів до навчання разом із поширенням української мови серед студентів
українських шкіл.
Поділилася своїм досвідом традиційного класу І. Берлінг, вчителька суботньої школи Св. Володимира,
Торонто. Оксана Коломоєць, учителька українського садочку за філософією Монтесорі, на прикладі
продемонструвала, як навчати української мови молодших школярів за допомогою матеріалів географії,
літератури, природи
та мистецтва. Цікавий підхід
до заохочення учнів читати та збагачувати свій словниковий запас через їхні розповіді про себе та
інші «характери» із використанням гороскопів подала до уваги учасників Т. Онищук.
Живі дискусії теоретичного характеру і обговорення практичних можливостей втілення нових ідей,
якими радо ділилися без винятку усі учасники, збагатили як досвідчених, так і починаючих освітян
українського шкільництва.
Ми живемо в епосі змін. Вчителі працюють в умовах двомовності та переважання
англомовного
лінгвокультурного контексту. Д-р
О. Білаш, професор з іншомовної освіти Альбертського університету, у своїй доповіді наголосила на
найкращих світових практиках ефективних стратегій при вивченні мови і культури у 21-му столітті.
Започаткування україномовних шкіл є нелегкою працею, яка вимагає зусиль, часу й ініціативи. Тому
важливу роль в підтримці мови і шкіл відіграють такі фактори, як залучення батьків і громади.
Захід такого масштабу не відбувся б успішно без підтримки багатьох організацій. Серед них:
Альбертська фундація українського
освітнього товариства, Товариство
учителів Альберти, Інститут інновацій іншомовної освіти публічноої системи шкіл Едмонтону,
Методичний центр української мови Канадського інституту українських студій Альбертського
університету, Міністерство освіти Альберти, Село спадщини української культури, Українське
Національне Об’єднання Канади філія в Едмонтоні. Детальнішу інформацію та відео з конференції є на
www.shkola.ca.
Оксана Левицька, голова комітету Рідного
шкільництва
Дирекції УНО Канади
Share on Social Media
