Відійшов у вічність від вірусу КОВІД-19, брат, стрийко, вуйко і шваґер св. п. професор д-р Богдан Медвідський, засновник Архіву українського фольклору Медвідського, та багаторічний благодійник Фольклорного центру ім. Кулів в університеті, в Едмонтоні Канада.
Він залишив у смутку близьку та дальшу родину, друзів і колег в Україні, Канаді, США, Європі та інших країнах світу.
Богдан народився в Станіславові (нині – Івано-Франківськ) в Україні 14-го вересня 1936 року. Через проблеми зі здоров’ям від дворічного віку він 10 років, через Другу світову війну, прожив у Швейцарії в санаторії далеко від родини. Внаслідок хвороби Богдан отримав фізичну ваду на все життя, однак це ніколи не стало на заваді досягнення його життєвих цілей. Наприкінці 1940-х років, коли йому було 12 років, він возз’єднався зі своїми батьками і вперше зустрів свого брата Володимира у Відні. В таборі переселеньців в Лексенфельді, розмовляючи лише французькою і німецькою мовами, він (наново) вивчив рідну українську мову під турботливою опікою мами Наталії. Саме в той час відчув глибоку любов до свого українського коріння. Родина походила з священичого роду та надала великий напрям в його духовному житті. Молода сім’я переїхала до Канади і оселилася в Торонті серед великої громади українських іміґрантів. Тут Богдан вивчив четверту мову – англійську.
Виростаючи підлітком в Торонті, його життєві напрямні були сформовані як в родині як рівнож у Пласті, де було дано йому кріпку підставу до волонтерської та виховної праці. В Пласті був довголітним виховником юнаків а тоді вступив у курень Бурлак, де до кінця все був активним членом Пласту і свого куреня.
По закінченню Університету, Богдан одружився з Іванкою Глібович в Торонті 13-го вересня 1969 року. Вони переїхали до Оттави, де в 1969-1971 рр. Богдан викладав в Карлтонському університеті українську та російську мови (це вже п’ята мова, якою він оволодів). В 1971 році Богдан отримав посаду професора української лінгвістики в Альбертському університеті. То були щасливі, але неспокійні часи. Невдовзі після одруження, його дорога дружина Іванка, захворіла і померла молодою в 1975 році після всього 6 років подружнього життя.
Після смерті Іванки, Богдан захистив в 1977 році докторську дисертацію при Торонтському університеті та залишився в Едмонтоні, де він знайшов свою професійну домівку та прожив до кінця свого життя.
Крім наукової кар’єри, Богдан присвятив своє життя волонтерській праці. Він працював на управах багатьох громадських організацій, серед них Конґрес Українців Канади – Провінційна Рада Альберти, Село Спадщини Української Культури, Товариство Приятелів Українського Села, Братство Українців Католиків, Асоціація Українських Піонерів Альберти, Приятелі Українського Фольклорного Центру та інші організації.
Найбільшим своїм досягненням Богдан вважав створення Програми Українського Фольклору при Альбертському університеті. З власної ініціативи він збирав кошта та переконав адміністрацію університету, що вивчення української культури повинно бути частиною університетської програми. Богдан залишив надзвичайний спадок та численні громадські проєкти, спрямовані на поширення інформації про українську культуру, які підтримують музеї, танцювальні ансамблі, музичні гуртки та інші громадські організації.
За свою наукову, волонтерську та благодійну працю Богдан отримав нагороди від Конґресу Українців Канади, Пласту, а також від колишнього президента України – Віктора Ющенка. Але завжди залишався скромною, надзвичайно щедрою та глибоко віруючою людиною.
Українська мова, традиції і звичаї були рушійною силою відданості професора Богдана Медвідського та справою його життя. Збереження багатої української культури в Канаді та у всьому світі стало його життєвою місією. Українська громада втратила надзвичайно відданого науковця, громадського діяча, благодійника і волонтера. Він торкнувся багатьох життів – у Пласті виховав багато юнаків а пізніше як професором багатьох студентів, які завжди пам’ятатимуть його за безумовну підтримку, гострий розум та почуття гумору.
По смерті, Альбертський Університет пошанував пам’ять бл. п. Богдана Медвідського, з спущенням університетського прапору до 6-го квітня 2021 р. Склад осіб при Центрі Фольклору постарали, щоб це було здійснено в пам’ять їхнього професора Богдана.
“Стрийко літак” так називали Богдана, діти нашої родини, через те, що він часто літав до родини в гості до Торонта на свята та сімейні події. Одним з його останніх слів до родини було “тримаймося”. Саме так він і зробив – і тихо відійшов у вічність 28-го березня 2021 р. в день народження своєї дорогої дружини, слухаючи недільне богослужіння з рідної парафії св. Юрія Переможця.
Похоронні відправи були відправлені 31-го березня 2021 р. всеч. о. Данилом Куцьом в храмі св. Юрія Переможця в Едмонтоні. Відтак тліні останки були перевезені літаком до Торонта – його остання подорож літаком до родини, де в друге 3-го квітня відбулися похоронні відправи, які відслужив парох всесв. о. д-р Роман Лобай у свято-Миколаївському храмі – парафія його молодечих літ. У ці складні часи пандемії, КОВІД-19 вірусу, хоч брали участь мале обмежене число осіб у Едмонтоні і в Торонті, через живі транзляції в ефірі багато осіб учащали його похорон віртуально.
Родина поховала бл. п. Богдана з “подертим черевиком” (пам’ятка його Бурлацького шлюбу), який був положений в його домовину. Він був похований на цвинтарі Проспект в Торонті, біля своїх батьків 3-го квітня 2021 р.
В 40-ий день після відходу у відчність, 6-ого травня 2021 р. , в день святого Юрія Переможця, були відправлені св. Літургії з Панахидами в Едмонтоні і в Торонті. Спів Христос Воскрес під час Панахид відправив душу бл. п. Богдана на вічну ватру і спочинок, у Світлий Тиждень Великодних Свят – його найбільш улюблене церковне свято! Нехай канадська земля буде Йому легкою!
Вічна Йому Пам’ять!
Родина
Share on Social Media
