Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Свято з присмаком гіркоти

Aug 23, 2016 | Newpathway, Opinion, Featured

Юрій Левикін для Нового Шляху, Київ.

Україна святкує 25-ту річницю своє Незалежності. Можна було би написати щось бравурне про перемоги, тяглість тисячолітньої історії, національних героїв і захоплення світової громадськості нашими успіхами. Але здається більш доречним поміркувати над тим, де зараз знаходиться Україна, які рішення можливі і що можна робити, щоби стало краще.

Ми вистояли перші 25 років. Це найдовший період української незалежності і державності за останні п’ять століть. Ми тішились, що набули державу, не проливши жодної краплі крові, зберегли громадянський мир, зуміли пройти «між крапельками», як казав перший президент Леонід Кравчук. Поділили з Росією Чорноморський флот, хоча мали право забрати його цілий, першими в світі позбулися ядерної зброї, отримавши у 1994 році Будапештський меморандум, в якому ядерні держави гарантували нашу територіальну недоторканість. Потім виростили власних олігархів, які впевнено увійшли у списки світових багатіїв, і які успішно «доїдають» спадок радянської індустрії. Ми друкуємо дуже красиву національну валюту, яка за 20 років знецінилась у 16 разів. Мінімальна пенсія нині складає $43, і близьку до цієї пенсію отримує більшість українських пенсіонерів. Сумновідома українська корупція навіть втрутилася у перебіг президентських виборів у США.

Європейський Союз з населенням більше 500 мільйонів людей стогне від 1,5 мільйона біженців. Україна з населенням, що зменшується до 40 мільйонів, прийнявши 1,8 мільйона внутрішніх біженців з окупованих територій, зціпила зуби і живе далі. Тепер ми маємо Небесну Сотню, окупований ворогом Крим, втрату більше десяти тисяч людських життів на Донбасі. Ми маємо величезну кількість солдатів, що прийшли з війни, але для них вона не закінчилась. І вони у мирному житті на несправедливість, на стрес відповідають як у бою – насильством.

Можна пояснити наші провали війною, тим, що ми довірливі і до війни не могли припустити такого віроломства з боку Росії та слабкості з боку гарантів. Можна. Але варто прискіпливо глянути в дзеркало, поставити собі неприємні питання і спробувати чесно відповісти, аби уникнути помилок в подальшому.

Ми мали шістдесятників і дисидентів, які боролися за Самостійну Україну. Зараз живі пишуть спогади, розповідають у медіа, як боролись за мову, за прапор. Дехто при зіткненні з реальністю демонтажу радянського різновиду соціалізму не витримав, а може просто не знав, що робити. В екзилі українці мали Державний Центр, організаційні структури, які змагали за УССД – Українську Соборну Самостійну Державу. Різні думки прийшлося вислухати від поважних діячів – і тих, хто пішов у засвіти, і нині живущих – про організаційну силу закордонного українства. Крайні точки цих думок: від того, що українська діаспора бідна і не потужна, до того, що в діаспорі розроблялася стратегія для майбутньої України, готувалися кадри для її відвоювання і розбудови. Але по факту усі також виявилися неготовими до Незалежності України, тим більше не змогли нічого ефективного порадити.

20-21 серпня у Києві відбувся Всесвітній форум українців. Українські медіа написали про нього лише те, що він відкрився і на нього приїхали 300 делегацій. Довідково: зала, де він проводився, має 480 місць. У порядку денному були привітання, доповіді, виступи. Міністр освіти і науки пані Гриневич запропонувала зробити українську мовою міжнародного спілкування, чим, ймовірно, потішила романтично налаштованих слухачів.

Зараз ми виявилися втягнутими в ще одну війну, якої навіть не помічаємо. Замість обговорення моделі і стратегії майбутнього України, ми глибоко загрузли в ревізії ще ненаписаної історії. Не історики цим займаються – все суспільство переймається. Масове перейменування вулиць дало тактичну перемогу, але стратегічно створило нам проблеми, над якими навіть не задумуємося. Ми продовжуємо грати у гру з нульовою сумою. Змагання за виживання України сьогодні проходить зовсім не там, куди прикуті погляди і емоції соціальних мереж. Воно відбувається на межі архаїзації і модернізації України. Україна нині відкотилася від індустріального суспільства, яке ми вже досягали в квазі-державі УРСР, у до-індустріальний стан.

Ми маємо змінити споживацьке уявлення, що вийшовши з-під руки Москви, притулимось до Євросоюзу, який вирішить наші проблеми. У багатьох з нас – подібно як у біженців з мусульманських країн до Європи – панує уява, що кожен європеєць має окремий будинок і насолоджується життям. І це обов’язково має поширитися на українців, як тільки впаде нам у руки безвізовий режим.

Якщо ми здійснимо суспільно-науковий прорив і осмислимо, як розв’язати проблеми, що накопичила Європа, ми зможемо помогти Євросоюзу. Це станеться, якщо ми прорвемо обмеження уявлень про шлях від бідних держав до багатих. Якщо нам соромно стане, що Президент Порошенко запрошує інвесторів, приповідаючи, що в нас найдешевша і високоосвічена робоча сила. Ми ніколи не наздоженемо багаті країни, роблячи те саме, що робили вони. Малий бізнес дасть вижити, але він не дасть прориву, бо він не має доступу ні до капіталу, ні до великих ринків, ні до високих технологій.

Україна може народити інший соціальний устрій і технології, якщо вистачить сміливості дивитися на себе стратегічно. В керівництві УНО ферментувала ідея створення Українського think-tank`у. Хочеться вірити, що ця думка має не одиноких прихильників. Єдине, аби не вийшло як у приказці: «гарно поставлене питання довго стоїть».

Україна вистояла і продовжує боротися за Незалежність. Ми мусимо перемогти. З Святом вас. Слава Україні!

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.