Велосипедна дороіжка в Києві
Дефіцит пального в Києві та в Україні загалом вплинув на кількість автомобілів на дорогах. У новому матеріалі намагаюся розібратися, як столиці скористатися ситуацією, щоб розвивати громадський транспорт та легкий персональний: велосипеди й самокати.
Відмовитися не від володіння, а від користування
Звичайно ж, коли ми говоримо, що автомобілі створюють проблеми для міста, водночас важливо розуміти, що вони дають переваги для людей. Війна спричинила дефіцит пального, однак вона ще раз дала нам усвідомити, яку свободу дає власний транспорт. Адже в перші дні евакуюватися з деяких гарячих точок можна було лише машиною. Саме через війну, вважають транспортні фахівці, бажання мати власну машину лише зростатиме.
Скоріше за все, автомобілізація (кількість автомобілів на 1000 мешканців) як явище в Києві поширюватиметься. Водночас місто повинне прагнути зменшити інший показник — автомобілекористування (відсоток поїздок, які власник здійснює на власному авто від загальної кількості поїздок). За даними відомої транспортної компанії «Про мобільність», даний показник у столиці дорівнює понад 86%.
Ситуація з пальним вкрай несприятлива. Як цим скористатися?
Причинно-наслідковий процес доволі зрозумілий та чіткий: дефіцит пального прямо пропорційно впливає на користування автомобілем. І якщо для того, щоб придбати пальне, необхідно встати о 5:30 та вистояти кількагодинну чергу на АЗС, то кількість охочих користуватися автівками також зменшиться. Так, експерт галузі Дмитро Беспалов переконаний, що «згодом призупинення державного регулювання цін все ж спрацює, й дефіцит буде подолано вже в червні або липні».
Він також пояснює: «Ми очікуємо нафтогазового ембарго проти Росії, тобто хочемо, щоби європейці та американці менше користувалися машинами, а більше — громадським транспортом та велосипедами. Ми ж повинні їм тоді приклад показати: раніше користувалися авто-мобілями так само часто, як і ви, а тепер вирішили відмовитися від майже половини своїх поїздок на машинах та пересісти на велосипеди й громадський транспорт, адже пальне — зброя нашого ворога. Нашого спільного ворога».
А як тоді поліпшити громадський транспорт?
Вкрай доречне запитання до міської влади Києва. І Віталій Кличко запевняє, що усвідомлює цей напрямок розвитку столиці та вже займається даною проблемою. Із того, що пропонують фахові експерти:
1. Зменшити інтервали руху на маршрутах
Це той фактор, котрий можна вважати визначним у виборі містян на користь громадського транспорту.
2. Зміна формату роботи
Так, Київ повинен почати купувати в перевізників транспорту роботу — саме так вчиняють закордоном, тому в даному питанні досвід ЄС може стати корисним. За такої системи перевізники не збирають гроші в пасажирів самостійно. Натомість отримують оплату від міста за кожен кілометр, що проходить потяг метро, трамвай чи тролейбус.
3. Підвищення вартості проїзду
Ще минулого року комунальні перевізники називали економічно обґрунтованим тарифом на метро 21 гривню, у наземному транспорті — 25 гривень. Водночас тариф досі становить 8 гривень. Підняти ціни можна дещо «по-європейськи»: зберегти дешеві та доступні проїзні, однак зробити дорожчою разову поїздку.
Поп-ап інфраструктура для велосипедів та електричних самокатів
Фахівці сходяться на тому, що для вирішення ситуації є доволі просте та відносно недороге рішення — тимчасова велоінфраструктура. Англійською її називають «pop-up». Можна, наприклад, розпочати з того, що визначити ділянки, де наявність велоінфраструктури є найбільш критичною.
Так чи інакше, але Дмитро Беспалов все ж мене переконує: «Що б зараз не зробило місто, автомобілів на дорогах найближчими роками, імовірно, однаково поменшає. Є 2 новини: хороша та погана. З якої почати?».
Відповідаю, що краще з більш реалістичної, а він сміється та продовжує: «Хороша новина полягає в тому, що затори зменшаться. Це точно. А погана — в тому, що вони зменшаться не через зниження автомобілекористування, а через зменшення мобільності, тобто кількості поїздок на містянина на день. До війни в Києві вона була в середньому 2-3 поїздки на день, а зараз буде менше. Тому що падає економіка, а кількість поїздок щільно з нею повʼязана. У нас прогнозують, що ми 1/3 ВВП втратимо до кінця року. Якщо так, то ми втратимо третину поїздок».
Війна та її вплив на всі сфери життя киян відчутні вже зараз. І це «зараз» триває понад 100 днів. 100 довжелезних днів, наслідки котрих нам ще треба буде зрозуміти повністю. Однак треба рухатись маленькими кроками до великої перемоги та від побутових проблем до масштабних, модернізованих та корисних для здоров’я рішень.
Share on Social Media
