Мінські угоди, підписані Україною кілька годин тому, містять два ключових пункти – 1) виведення усіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України та роззброєння усіх назаконних груп та 2) проведення в Україні конституційної реформи до кінця 2015 року, яка має врахувати децентралізацію і особливості деяких районів Донецької та Луганської областей.
Якщо другий з цих пунктів виглядає як відверте приниження України перед загарбником і вбивцею тисяч українців, то перший компенсує це приниження – Росія фактично визнає знаходження своїх військ на території України і обіцяє їх вивести. Це можна розцінити як перемогу України.
Головною проблемою на Донбасі є те, що там воює великий загін регулярних російських військ. І якщо ті війська повністю заберуться звідти, Україна рано чи пізно наведе порядок на Донбасі (вірніше, в України буде стовідсотковий шанс на це, а от чи вона з нього скористається – окреме питання). Головне – після виведення російських військ зробити з Донбасу укріплений район, який уся російська армія не могла би завоювати. Трагедією Донбасу і України стала повна відсутність українського війська та оборонних укріплень на Донбасі на початку 2014 року, яка дозволила росіянам і їх посіпакам безперешкодно захопити величезні території.
Той факт, що встановлення українського контролю над кордоном в угоді поставлено в залежність від конституційної реформи, затьмарює перемогу, але не є критичним фактором. Україні зараз головне – аби російські війська пішли. Після цього треба буде просто відмінити конституційну реформу, а усі претензії Росії про порушення угоди можна буде розглянути окремо, у міжнародних судах. Після виставлення позовів до Росії на сотні мільярдів доларів за загибель тисяч українців та зруйнування Донбасу.
Крім того, неабиякою перемогою є визнання Росією присутності своїх військ на Донбасі. І якщо після того, як Україна зробить з Донбасу фортецю, Росія знов почне обстрілювати Донбас зі своєї території, Захід уже навряд чи буде заплющувати на це очі, як він це робив влітку і восени 2014 року. Це вже буде розцінено як війна Росії проти України, настільки чіткою стала ситуація за останні дні, навіть для Президента Франції.
Але це – ідеальний варіант. Очевидно, що відтягнення припинення вогню на 3 дні та відкладення встановлення українського контролю над кордоном на кілька місяців, означає, що Путін за усяку ціну спробує зірвати виведення своїх військ. Або ж він спробує перевдягнути своїх військових у однострої “загонів народної міліції в окремих районах Донецької і Луганської областей” – тут питання, чи ці “загони” будуть мати важке озброєння.
Обов'язок Заходу – у разі невиведення Росією війська посилити санкції. Захід сьогодні вночі втратив шанс по-справжньому дотиснути Путіна, пригрозивши відключенням Росії від системи глобальних платежів SWIFT та повною ізоляцією. Якби Захід зробив це, Україні непотрібно було би погоджуватися на фактичну легалізацію нинішніх бандитів у вигляді законної влади на Донбасі та на відкладення встановлення контролю за кордоном, що є двома основними бідами, які несуть сьогоднішні домовленості. Нерішучість европейських лідерів у кращому разі відтермінувала перемогу України на кілька місяців, якої можна було досягти вже зараз, а у гіршому випадку – розтягла війну на невизначений час.
Дає надію факт розширення програми МВФ для України на 17.5 млрд доларів, про що стало відомо сьогодні. Навряд чи Захід став би виділяти великі кошти країні, яка матиме величезний бандитський анклав, у чотири рази більший за Придністров'я, в якому як у чорній дірі можуть розчинитися і 40 млрд. доларів, про які МВФ говорив минулого тижня. Можливо, Захід і Україна справді мають план наведення порядку – і на Донбасі, і у країні в цілому?
Share on Social Media
