Олександр Бєляков, Торонто
Одна з поширених проблем, із якою зустріаються іммігранти – брак соціальних контактів. Особливо це відчувають ті, хто не лише переїхав до іншої країни, а ще й потрапив із сільської місцевості чи маленького містечка до великого міста. Нові обставини, інша мова, клімат та численні побутові чинники стають важким тягарем. Як наслідок, відбувається певна ізоляція у власній родині чи у невеличкому колі декількох перших знайомих.
Процес інтеграції у нове середовище може відбуватися хвилями. Інколи він займає декілька місяців, а є випадки, коли він триває роками. Спочатку все здаватиметься таким новим та привабливим, ейфорія виникає навіть від якихось дрібниць. Проте, пошук роботи та інші складнощі можуть створити враження, що іммігрант нікому не потрібен. І пройде певний час, поки людина нарешті пристосується до нового середовища, показником чого стане, наприклад, більший інтерес до місцевих, канадських подій та новин.
На наступному етапі з’явиться потреба у спілкуванні з широким колом людей. Це можуть бути як співвітчизники, котрі іммігрували раніше, так і люди, які народилися в Канаді. Один із бар’єрів, який ускладнює спілкування, – невміння пристосуватися до місцевого стилю життя. І це – не тільки брак англійської мови. А насамперед, вміння “to fit in” – вписатися у середовище. Networking – лише незначна частина цього об’ємного поняття.
Є зовнішні та внутрішні ознаки процесу “fitting in“. Наприклад, традиції одягатися. Один із поширених стереотипів: у Канаді холодно, тож треба везти із собою багато теплого одягу. І хоча температурний режим у багатьох провінціях справді зимовий, саме у Торонто далеко не все з вашого багажу стане у нагоді. Навряд чи вам вдасться побачити багато місцевих жінок, котрі вдягають, наприклад, шуби з натурального хутра. А ті пані, які їх таки придбали, мабуть зробили це не на турецьких базарах, розрахованих на пострадянські країни. Все більше захисників тварин цікавляться, як ви вдягнені. Також ажурні панчохи та підбори – не для повсякденного використання на робочому місці. Подолати культурні бар’єри вам допоможуть спостереження за стилем мешканців саме вашого населеного пункту та консультанти місцевих крамниць.
Дещо складніше подолати внутрішні перепони, як то опанувати новий стиль спілкування. Допомогу у цьому можуть надати мережі соціальних контактів. Ви ще не готові до суто канадського середовища? Спробуйте міжнародні вечірки у Торонто. Наприклад, їх організовує InterNations, яка є першою міжнародною громадою для тих, хто живе й працює за кордоном. Про їхні заходи я дізнався ще у Києві від своїх німецьких колег. На такі зустрічі в Україні приходили, насамперед, працівники західних компаній та англомовні мешканці Києва. У Торонто атмосфера більш демократична: тут можна побачити як “білих комірців” з фінансового центру міста, так і новоприбулих, які відверто повідомлять вам, що це їх перший тиждень у Канаді. Зустрічі InterNations регулярно відбуваються у 390 містах світу! Тож не дивно, що серед моїх контактів у цій мережі люди 17 національностей, дехто з яких проживали у 6 країнах світу.
Наприклад, зі мною контактували українська вчителька музики, яка до цього жила в Об’єднаних Арабських Еміратах, або голландець, котрий об’їхав півсвіту, працюючи у консалтинговому бізнесі.
Такі зустрічі можуть бути цікаві усім, незалежно від вашого терміну перебування у Канаді. Адже під час таких вечірок учасники активно обмінюються візитними картками, налагоджують ділові контакти, а дехто намагається навіть влаштувати і приватне життя. Якщо ви зацікавлені у регулярних відвідуваннях таких подій, варто придбати постійне членство, яке, до речі, надасть знижку на напої та є дійсним у всіх містах, де відбуваються події InterNations. Детальніше про події у Торонто на сторінці: http://www.internations.org/toronto-expats.
Інша мережа, яка заслуговує на увагу, називається Meetup. Це – щось на зразок клубу за різними інтересами. Наприклад, група Lakeshore Moms об’єднує матерів дітей до шести років, котрі проживають в Етобіко. Інша група CAN (Canadian Activity Network) запрошує усіх, хто полюбляє активні види спорту. Про усе різноманіття таких груп дізнавайтеся на сторінці: http://www.meetup.com.
Мій досвід від Meetup – абсолютно позитивний. Наприклад, я брав участь у зустрічі групи з працівниками відділів кадрів. Ця група була організована безкоштовно. Організатори навіть замовили їжу до пива в одному із ресторанів біля аеропорту. Під час невимушеного спілкування за келихом вина чи бокалом пива, була гарна можливість розпитати досвідчених фахівців про місцевий ринок праці, обмінятися візитками та просто посміятися з анекдоту чи фантастичних причин, якими мій сусід обґрунтовував черговий програш Toronto Maple Leafs.
Вдалим прикладом успішного налаштування соціальних контактів є мій новий знайомий Остап, викладач зі Львова. Ми познайомилися на публічній лекції місцевої професорки про Україну в Університеті Торонто. Ця установа організовує численні виступи канадських та українських вчених. Остап прийшов на цю зустріч вже під час його першого тижня у Канаді. Він не соромився спілкуватися із присутніми й швидко познайомився з провідним професором, який адмініструє одну з українських програм цього університету. Остап згодом поспілкувався з канадським вченим на особистій зустрічі та став регулярним учасником групи колег, яка закрита для загалу.
Канадці – відкриті люди й радо йдуть на спілкування. Вам треба лише проявити трохи ініціативи. Якщо хтось вас зацікавив, підійдіть та поспілкуйтеся, або напишіть і-мейл, якщо знайшли контакти цієї людини в Інтернеті. Цілком нормальним є прохання про коротку зустріч протягом 15-20 хвилин, наприклад, на каву. Спілкуйтеся, й двері, які ви тривалий час вважали закритими, можуть несподівано відкритися для вас саме під час таких знайомств.
Share on Social Media
