Олександр Панченко для Нового Шляху, Полтавщина.
Продовження з попереднього числа
За короткий час Деряжний-молодший вслід за батьком опанував харківський спосіб гри на бандурі та з батьком і сестрою виступав у тріо бандуристів, відтак став заступником керівника ансамблю сіднейських бандуристів й вчив нових членів ансамблю хорового співу та гри на бандурі. В ансамблі пан Петро підпорядкував усі бандури до належного звуку так, як навчився від свого знаменитого батька. В 1969 році за його ініціативою ансамбль дав свій перший самостійний кобзарський концерт у Воллонґонзі на честь Тараса Шевченка. У програмі концерту ансамбль виконав пісню «Край Козачий», й це була одна із перших його композицій, яку він, до речі, позаминулого року разом з пані Нілою виконав спочатку у Конотопі на Сумщині, згодом у Києві, а потім Березовій Луці та Лохвиці на Полтавщині. Наприкінці 1960-их, як я вже зазначав вище, пан Петро з батьком та сестрою досить успішно виступив у тріо бандуристів на Ньюкастельському телебаченні у концерті, присвяченому 20-літтю поселення європейських еміґрантів після Другої світової війни, а від 1971 року став керівником ансамблю. Петро та Ніла Деряжні дали чисельні виступи в радіо, телебаченні, у фестивалях та концертах. На музичному відтинку своєї праці П.Деряжний опрацював велику кількість українських пісень для голосу, харківський й чернігівський стиль гри на бандурі. Серед нового покоління бандуристів наш земляк-полтавець став першим в Австралії, що виконав старовинні козацькі думи, як також написав музику для поеми «Про Симона Петлюру», головного Отамана військ УНР, нашого славного земляка, на слова Кучугури Кучуренка й кілька пісень на слова українських поетів в Австралії. Дещо пізніше пан Петро разом з дружиною співав у хорі «Боян», а 1983 року на прохання членів хору став дириґентом хору «Бояна», у 5-ту ж річницю смерти Володимира Івасюка (1984) він взяв участь у заснуванні Українського Народного Ансамблю імені В.Івасюка в Сіднеї та став його дириґентом. За короткий час ансамбль П.Деряжного записав на платівку кілька пісень В.Івасюка у його хоровій обробці та оркестрації, уклав та зґармонізував кілька музично-хореографічних монтажів на українську народну тематику та багато сучасних українських пісень для молодих голосів у супроводі народних і класичних інструментів. У 1986 році він став дириґентом жіночого ансамблю «Суцвіття», з яким дав кілька концертів у Канберрі, Воллонґонґу, Ньюкастелі та мав чисельні виступи на Сіднейському фольклорному фестивалі та українських імпрезах й академіях…
…День апостолів Петра і Павла, по-народному якраз Петрів день, – християнське свято на честь апостолів Петра та Павла. У народі воно знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу. Православні християни святкують цей день щорічно 12 липня. Цьогорічного липня мій земляк Петро Деряжний, у переддень православного празника святого Петра і Павла, відсвяткував своє 70-річчя.
Думається, що дух і вчинки святого Петра у цей час є особливо вимовними, світлими, гордими й непереможними, як і неперевершені українські гомери – лірники, кобзарі та бандуристи, до яких ми з гордістю відносимо і знаменитого нашого земляка Петра Федоровича Деряжного.
…Й знову, й знову ми згадуємо відому кобзарську думу, в якій співається:
«…Боже! Як на Україну хочеться,
Впасти в ноги сивому Дніпру,
Січчю возродитися на Хортиці –
Боже, крила, силу дай Петру!..»
«…Боже, крила, силу дай на Многії Літа Петру Федоровичу Деряжному, бандуристові й композитору, – нашому землякові-полтавцеві!…», – гучно й мелодійно лунає з полтавських теренів! – З роси й води Вам, дорогий Земляче!
Олександр Панченко, – доктор права, директор Інституту Українського Вільного Козацтва імені Антона Кущинського, адвокат з міста Лохвиці Полтавської області
Share on Social Media
