Знов війна і нові герої

Ліда М. Василин, Ліґа Українок Канади Відділ Едмонтон

Зелені Свята або Трійця (День Зіслання Святого Духа), це одне з найбільших церковних свят. Це свято не має постійної дати, бо зв’язане з святкуванням Великодня. Мимо того, Зелені Свята завжди припадають навесні, коли вже дні стають довші і природа кругом нас зеленіє.

Як традиційно в Едмонтоні, кожного року, в неділю 12-ого червня 2022 р. Українські Державницькі Організації у складі Ліґи Українців Канади, Ліґи Українок Канади та Спілки Української Молоді – СУМ, організують Панахиду на кладовищі Св. Михаїла для усієї української громади, щоб спільно вшанувати полеглих борців за волю України.

Незважаючи на холодний весняний дощ, приблизно п’ятдесят осіб прийшло вшанувати полеглих героїв цього року. Представники усіх вищезгаданих організацій були присутні зі своїми прапорами. О. Данило Куць, парох та о. Станіслав Бєлий, сотрудник при парафії Св. Юрія Переможця в Едмонтоні та о. Петро Бабей, парох Катедри Св. Йосафата відслужили панахиду.

Після панахиди присутні мали нагоду послухати коротке, але відмінно змістовне слово Любомира Маркевича, уродженця Едмонтону, адвоката, який працював та жив в Києві останніх двадцять дев’ять років. Коли москва зробила воєнний наступ на Україну, Любомир зробив трудне рішення залишити Київ та повернутися до Едмонтону. У своєму слові він нагадав, як на Зелені Свята ще з козацьких часів і до 20-ого сторіччя, і тепер до наших часів ми відмічуємо трагедії, які переніс наш народ. Ми відмічуємо і пам’ятаємо героїв новітньої доби, Січових Стрільців, воїнів Української Галицької Армії, кадетів, які боронили Київ і віддали свої молоді життя в бою під Крутами. Це все завершилося великою трагедією, що пропала Українська незалежність. І тоді знов у другій Світовій війні, вже ближче до нас, український народ боровся у рядах Української Повстанської Армії та Української Галицької Дивізії. І ці переживання ми знаємо з усної історії, яку передали нам наші батьки, про великі вчинки в різних боях. Треба згадати, що якраз на цім кладовищі Св. Михаїла є могили деяких тих воїнів 20-ого сторіччя, які опинилися в Едмонтоні.

Любомир Маркевич сказав, “Дуже прикро, що хоч Незалежність принесла нам свободу, ми в одночас не могли позбутися великого тягарю, що представляє нам наш північний сусід росія. Ми є свідками чергового втручання в наш народ і розкривається та жорстокість звірств, яка викликає подвиги нового покоління українського народу”.

Маркевич продовжував: “Також дуже прикро, що ця війна не завершується. Але треба брати потіху з того, що український народ не скорений і за тих тридцять років він виховав покоління, нове покоління, яке готове боротися за українську Незалежність і бореться зі завзяттям, з подвигом, на який звертає увагу цілий світ”.

Там, де колись народ наш запам’ятав своїх воїнів козацькими могилами, стрілецькими піснями, повстанськими піснями, тепер твориться новий репертуар нової естрадної музики, яка дає своє відлуння на катастрофу, яку переносить сьогодні український народ. І це наймолодше покоління тепер виховується на цій новій музиці.

Любомир Маркевич заключив свої думки такими словами: “Ми сьогодні на цих Зелених Святах можемо тільки звернутися до Господа і попросити Його, щоб Він повернув нам якусь справедливість, щоб якнайскоріше прийшов на наші українські землі мир, щоб повернулися до нас наші українські землі, які зараз під окупацією, але рівночасно з тим ми віримо що буде і якась інша честь і буде перемога України, що зафіксуються нові успіхи, нові герої, про яких будемо згадувати на майбутнє. Згадаймо, що навіть рік тому мало хто з нас знав про Дебальцево, про Бучу, про Ірпінь, Маріуполь, Северодонецьк. Сьогодні вони на екрані кожного телевізора і на кожних новинах по сьогоднішній день. Дай Бог, щоб звернув Св. Отець увагу на наші бажання і приніс нам мир і перемогу. Нехай нам всім щастить. Слава Україні! Героям Слава!”.

Голова Едмонтонського відділу Ліґи Українців Канади Мартин Стусяк подякував гостеві за святочне слово і присутнім, які не побоялися дощу й прийшли віддати належну шану усім полеглим за волю України. На кінець усі відспівали Ще Не Вмерла Україна.

Share on Social Media