Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Десовєтизація України

Sep 10, 2014 | Featured, Newpathway, Ukraine

Володимир В'ятрович, історик, колишній голова архіву СБУ, останніх п'ять місяців обіймає посаду голови Українського інституту національної пам'яти, який є науково-дослідною установою при Кабінеті Міністрів України. Інститут, який було засновано 2006 року, незважаючи на свій короткий вік має досить бурхливу історію.
Від 2006 р. до 2010 р. він працював як центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом. Його основними завданнями були: посилення уваги суспільства до історії України, забезпечення всебічного вивчення етапів боротьби за відновлення державності України у XX столітті та здійснення заходів з увічнення пам'яти учасників національно-визвольної боротьби, жертв голодоморів та політичних репресій.
У грудні 2010 р. його статус було понижено у відповідности до політики тодішнього Президента Януковича. У інтерв'ю Новому Шляху Володимир В'ятрович сказав, що насправді за правління Януковича Інститут був фактично ліквідований і з юридичної точки зору був позбавлений будь-яких повноважень і можливостей працювати. У липні цього року новий український уряд прийняв постанову про повернення Інституту попереднього статусу центрального органу виконавчої влади. Втім, фактично Інститут ще не набув цих повноважень і В'ятрович прогнозує що трансформація, пов'язана з ліквідацією старого і створенням нового Інституту триватиме ще кілька місяців.
Буде також змінений персонал Інституту, оскільки, за словами В'ятровича, основна частина нинішніх працівників Інституту не розуміють його нових завдань, а працюють як у звичній дослідній установі. У той же час, наголошує В'ятрович, наукова робота у Інституті відтепер буде далеко не головною. Зараз вже складається кістяк нового персоналу Інституту з науковців і не лише науковців, людей, які хочуть працювати відповідно до нових завдань.
Володимир В'ятрович навів наступні завдання Інституту: повернення терміну Друга Світова Війна, замість Великої Вітчизняної. Зокрема, ця зміна буде зроблена у шкільній програмі, яка зараз затверджується. Змінюється також формат відзначення закінчення тієї війни – з 9 травня на 8 травня, як це робиться поза більшістю країн колишнього Радянського Союзу. Буде змінена символіка відзначення – від російської Георгіївської стрічки до символу, який використовується у Европі та Канаді, – червоної квітки маку, який вже використовувався в Україні цього року.
Крім того, Інститут братиме активну участь у створенні Музею Майдану. На сьогодні вже створена концепція цього Музею, а Інститут зараз створює архів усної історії Майдану. Вже є записані понад 100 годин аудіозаписів і близько 100 годин відеоінтерв'ю. Завдянням Інституту є зібрання усіх відеоматеріалів, які пов'язані з Майданом. Водночас, концепція Музею охоплює три Майдани – Революцію на Граніті (1990 р.), Помаранчеву Революцію та Революцію Гідности 2013-14 рр. Ці події у Музеї будуть показані як єдине явище і будуть вплетені у більш широку українську історію боротьби за незалежність.
Місце розташування Музеї поки що дискутується. Одним з варіантів є Український Дім на Европейській Площі. В'ятрович вважає, що Український Дім не зовсім підходить як приміщення для такого музею з точки зору архітектури, але історично ця будівля є дуже придатною, оскільки вона була у епіцентрі подій усіх майданів. Інше приміщення, яке розглядається – це Жовтневий Палац, який знаходиться над Майданом Незалежности у Києві. Це приміщення також було у епіцентрі усіх подій, а крім того у сталінські часи в ньому знаходилося управління НКВД, що робить його однією з основних пам'яток доби тиранії. Найближчим часом в України не буде коштів для побудови окремого приміщення Музею, хоча В'ятрович вважає, що це може бути зроблено у майбутньому, а тимчасово буде використовуватися, наприклад, Український Дім. Місцем для нового приміщення може також стати майданчик поблизу Жовтневого Палацу, де раніше збиралися збудувати нові зали Національного Художнього Музею. Є також ідея поселити Музей у колишньому Будинку Профспілок. Водночас, цей будинок залишається у власности Профспілок, а крім того він є сильно пошкодженим пожежею, у якій загинули революціонери, і відновлення його було би надзвичайно дорогим.
Розпочалася також велика робота з позбавлення мапи України від пам'ятників тоталітарної епохи. Інститут звертається до органів місцевого самоврядування з пропозиціями позбавитися подібних пам'ятників. Інститут підготував цілу низку документів та історичних довідок, які обґрунтовіють необхідність такого позбавлення, чому люди типу Дзержинського, Косіора та Постишева не мають права бути увічненими в Україні. В'ятрович каже, що для багатьох людей в Україні ці прізвища стали настільки звичними, що вони не усвідомлюють, що за ними стоїть. У багатьох місцях ця ініціатива була сприйнята позитивно, але ще не скрізь. В'ятрович наголошує, що перейменування не є дуже коштовними і не повинні займати багато часу, і що Інститут підготував пояснення для органів самоврядування, яким чином їх організовувати. Натомість, Інститут очолює ініціативу з увічнення пам'яти героїв, загиблих під час війни на Донбасі і вже провів нараду з цього приводу у Кабінеті Міністрів України.
Інститут також має ідею взяти в управління Музей Жертв Голодомору, Бабин Яр, Заповідник Биківня і Музей “Тюрма на Лонцького”, і вже дістав згоду на це від Міністерства Культури України. Інститут також хотів би створити Музей Репресій у Харкові, де були знищені численні представники української культури та інтеліґенції, а також представники інших націй. У майбутньому може також бути створений Пантеон Національних Героїв у Києві, де мали би бути поховані ті, хто боровся за незалежність України і які є похованими за межами України. За словами В'ятровича, такі меморіали мали би остаточно спростувати ідеї російської пропаґанди про випадковість української незалежности. Україна має достатню кількість наукових досліджень про боротьбу за незалежність і головним завддянням зараз є їх популяризація.
В'ятрович каже, що українське суспільство погано знає історію країни. Зараз попит на ці знання є дуже високим, отже Інститут мав би його задовольнити, у тому числі через проведення інформаційних кампаній та виставок. Інститут також збирається видавати науково-популярний журнал.Історія є одним з основних інструментів виховання громадянина і патріота. Це розуміла також і попередня влада, тому так ретельно вона радянизувала українську історію і намагалася це просувати через освіту. Інститут Національної Пам'яти зараз хоче використовувати досвід інших країн у пропаґанді правдивої історії. Наприклад, досвід Польщі, зокрема досвід Музею Варшавського Повстання, який є популярним серед молодих людей через його інтерактивність.
Володимир В'ятрович наголошує, що великим завданням є показати, що радянський період для України був окупаційним, попри те, що більшість українців з ним співпрацювали. Через значну тривалість режиму, спротив, який був на початку, спадав, і багато хто або зневірився, або хотів зробити режим кращим, або просто вважав його своїм. Однак треба не забувати, що режим був насаджений ззовні і тримався на силі – останні українські політв'язні вийшли на свободу 1989-го року. Зараз стоїть завдання остаточного подолання радянщини у свідомості українців.

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.