Юрій Левикін, Київ.
Два тижні, що минули, вмістили в себе кілька дуже тривожних подій в Україні. Голосним стало прийняття законопроекту 1558-1 про перерахування валютних позики в гривню за курсом, який діяв на момент взяття кредиту, і віднесення збитків від цього на рахунок банків. Себто по 5 чи 8 гривень за долар при сьогоднішніх 23 за долар. Піднялася веремія. Міністр фінансів пояснила, що це буде коштувати українським банкам 95 млрд. грн. Голова Нацбанку сказала, що це зруйнує банківську систему. Політологи зауважили, що стався ексцес виконавця: Голова Верховної Ради поставив законопроект на голосування в кінці дня, коли в залі вже не було достатньої кількості депутатів, бажаючи поховати назавжди цей “законовитвір”. Аж раптом на табло висвітилася цифра 229, що означало прийняття закону в цілому. Пізніше спікер Гройсман зізнався, що сам проголосував “за”, хоча проекту закону не читав.
Телебачення показало переможні реляції популістів. Але соціальні мережі вибухнули таких холодним душем несприйняття, що депутати почали терміново відхрещуватися від свого голосування, аргументуючи тим, що “не зрозуміли, про що йдеться”. Політичний експерт Костянтин Матвієнко уїдливо поставив у блозі заголовок “Накласти вето неможна підписати”. Тепер визначатися, де тут ставити кому, прийдеться Президенту, приймаючи на себе увесь негатив “ображеної частини суспільства”.
Власне “ображених” позичальників від 35 до 65 тисяч осіб (0,1% населення України). А співчувають їм усі патерналістськи налаштовані українці, які переконані, що держава має приймати нести за них відповідальність. І від обіцяного відходити не можна, бо у Конституції записано, що зменшення обсягу прав і гарантій людини заборонено. Чи подіє аргументація про те, що усі вкладники банків не мають розраховуватися за жменьку людей, які пішли на ризик і сіли в калюжу – питання відкрите.
Друга подія – затримання на хабарі у 3 млн грн. заступника начальника слідчого управління Генпрокуратури і заступника прокурора Київщини. Суспільство в шоці: 1) на співробітників, що проводили затримання, спробували завести справу “про захоплення державних установ”, 2) в кабінетах і вдома у фігурантів справи при обшуку знайшли величезні цінності, 3) суд відпустив підозрюваних з-під варти під сміхотворну в порівнянні з вилученим заставу.
Третя подія – стрілянина у Мукачевому. Випадково чи ні, але перші дві події створили дуже невигідне тло для її осмислення. До 20 бійців Правового Сектору під’їхали до закладу, яким володіє народний депутат Михайло Ланьо. Сталася перестрілка. При спробі міліції зупинити їх, бійці Правого Сектору зі стрілецької зброї і гранатометів знищили три і пошкодили ще чотири машини правоохоронців і зайняли оборону у селі Лавки. До цього місця стягнуті сили СБУ і МВС. Тривають переговори про здачу. В результаті – 2 загиблих і 4 поранених з боку ПС, 1 загиблий та 11 поранених жителів Мукачево, у тому числі – 6 правоохоронців.
Правий сектор визнав, що бійці – його. На місце події вилетіло керівництво ПС. У Києві під Адміністрацією Президента почали акцію з вимогами відставки міністра внутрішніх справ, керівників Закарпатської міліції та депутата Ланьо. Акції проводять у кількох містах України. В інтернет вкидаються “накази” про початок збройного повстання, збройне знищення силовиків, які “піднімуть зброю на побратимів”.
Версій кілька. Найбільш поширена, що Правий Сектор використали в бізнес-розборках щодо переділу “ринку” контрабанди. Обсяги контрабанди можна уявити, зважаючи на інформації, що одна партія цигарок приносить дохід у €400-500 тисяч. В зв’язку з цими припущеннями називають прізвища депутатів Балоги і Ланьо. У Голови Закарпатської ОДА Василя Губаля в телекоментарі проскочила обмовка майже за Фройдом: “Перерозподіл контрабандних потоків має проводитися у законний спосіб, а не з використанням зброї…”.
Подальший розвиток подій дає надію, що завершення спецоперації обійдеться без подальшого кровопролиття. Проте залишаються пекучі питання, на які треба відповісти.
1. Нездатність уряду і Верховної Ради проводити реформи і чистити країну від криміналу призводить до того, що гнійники починають прориватися. Мукачево – не єдина “гаряча точка”, де може рвонути.
2. Патріоти зі зброєю легко перетворюються у злочинців, коли з тією ж зброєю йдуть вирішувати питання за 1200 кілометрів від фронту. Керівництво Правого Сектору мусить серйозно задуматися над тим, що воно а) не вповні контролює своїх “озброєних побратимів”, b) що у Правому Секторі зібрані дуже різні люди, багато авантюристів та просто нестійких людей, що вважають свою зброю своєю владою, і з цим треба щось робити, с) що істеричні заяви окремих демагогів і прес-секретаря ПС з закликами до збройного спротиву державним органам правопорядку не додають ваги ні державі ні самому Правому сектору.
Єдине бажання сьогодні – щоби більше кров своїх не проливалася. Вистачить нам Східної проблеми.
Share on Social Media
