І генії теж були дітьми

(присвячено 202 річниці від дня народження Тараса Шевченка)

Народився майбутній поет 9 березня в селі Моринцях Звенигородського повіту (нині Черкаська область) в сім’ї селянина-кріпака. Через два роки родина переїхала до села Кирилівка.

Ріс Тарасик розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати. Наслухавшись розповідей про залізні стовпи, які нібито підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов їх шукати.

З церковнослов’янських релігійних книг у школі сільського дяка хлопчик отримав перші скупі знання, а разом з ними і суворі кари та знущання вчителя.

У дев’ять років малий Тарас залишився без матері. Життя в сім’ї стало нестерпним, коли батько одружився з вдовою, яка мала трьох своїх дітей. Хлопчина змушений був терпіти знущання лихої мачухи. В одинадцять років став Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях.

Змалку в Тараса прокинувся талант художника. Це було не звичайне дитяче захоплення. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де міг: на стінах, на дверях, на папері. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села у пошуках вчителя. Був він за «школяра-попихача», тобто наймита, в обов’язки якого входило рубати дрова, носити школярам воду; терпів знущання вічно п’яного дяка. Після декількох років поневірянь він стає слугою пана П. Енгельгардта. Однак любов до малювання не покидає Тараса.

Одного разу пан з панею поїхали на бал. Скориставшись їхньою відсутністю, хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платона, на чому був спійманий і жорстоко побитий. Але ця подія не пройшла безслідно: пан захотів мати власного художника і віддав «козачка» на чотири роки до живописця В. Ширяєва. Стверджують, що саме тоді Тарас почав складати і свої перші поезії.

Поступово Тарас знайомиться з талановитими художниками – І. Сошенком, К. Брюлловим, В. Жуковським та іншими. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В. Жуковського, написаний К. Брюлловим, і за 2500 крб. викупили Тараса у поміщика.

Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», «Садок вишневий коло хати» та інші входять у дитячі душі змалку.

Одним з найкращих дарунків для дітей серед небагатьох прижиттєвих видань Т. Шевченка була остання його книжка – «Букварь южнорусский» (1861) – посібник для початкового навчання. Це перший підручник для навчання грамоти в школах України, написаний літературною мовою. Услід за «Букварем» письменник мріяв написати ряд підручників для початкової школи.

https://nbukids.wordpress.com

 

Захалявна книжечка Тараса Шевченка — це збірка рукописних творів, невелика саморобна книжка, в яку Шевченко записував свої вірші. Таку назву вона отримала тому, що носити її найзручніше було за відворотом чобота (халявою). В даний час ця назва вживається для назви книг-збірників творів Шевченка. Таких саморобних підшивок у самого Шевченка було кілька і в залежності від періоду, туди входили різні твори. «Кобзар» теж спочатку був однією з «захалявних книжок».