Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Юрій Поляківський: Український народ навіки відійшов від «русского міра»

Aug 18, 2023 | Community, Featured

Олег Лесюк з сертифікатом від Шевченківської Фундації. Світлини: Микола Сварник

Микола Сварник Для НШ-УВ.

Незважаючи на літній затишок події в українській громаді мають тенденцію накладатись. То ж, щоб потрапити на лекцію Юрія Поляківського, довелось відмовитись від іншої події. І мушу сказати, я не пошкодував. Не те, що я почув щось таке унікальне, ніколи і ніким не сказане. Навпаки, більшість тез уже десь або звучали, або «літали в повітрі». Однак зібрати їх докупи, правильно наголосити і представити так, як це зробив Поляківський – це ще треба вміти.

Він є політичним оглядачем, людиною з доступом до різних джерел інформації, аналітиком. З-під його пера вийшло немало статей для KyivPost, Atlantic Council, він веде колонку у NewEurope, а також пише прозу і поезію, є чудовим лектором і оратором. Ці та інші речі про Юрія Поляківського сказала Кейді Вард, представляючи доповідача на події, організованій 9 серпня мистецькою спілкою LATCA (голова Марія Антонів) у співпраці з Culture Link, Бібліотекою Ітонвілл (Торонто) та Міністерством імміграції, біженства і громадянства Канади.

Ну і найважливіше – Юрій Поляківський є мислителем, він створює смисли, концепції. І він далеко не наївний у справах Росії та України, як багато з західних аналітиків, він не зачарований «аурою мужності» Зеленського чи українського уряду, він бачить і деталі, і велику картину.

Його тексти слід читати, їх можна навіть перечитувати. Він каже, що деякі речі треба просто називати. Він не хоче філософствувати, рахувати статистику чи розумувати про інтереси російської держави. Він називає кримінальні злочини Росії кримінальними злочинами, вбивства вбивствами, крадіжки крадіжками. Його думки прості, прийняття української незалежності, державності є безумовним, без розмірковувань про можливі варіанти компромісів. Після Бучі, після Маріуполя є лише один шлях, і це шлях – відновлення прав України як держави, молодої європейської демократичної нації.

В кінці я спеціально задав доповідачу питання про співвідношення народу і держави, та наскільки сама українська державна еліта дорослá до своєї ролі провідників саме держави, а не пошуків якихось половинчастих рішень. На це він відповів, що такі загрози є, і ними не можна нехтувати.

Юрій Поляківський наголошує, щоб розуміти справжню ситуацію, слід правильно ставити питання на зразок: за що воює Росія? Що саме вона вчиняє? І якої відповіді вона заслуговує за свої дії? Що треба зробити Україні як модерній демократичній нації? Які кроки? Які зміни ми реально бачимо? Що саме змінилось в українській колективній ментальності і чому? Які загрози молодій українській державі ми бачимо? Чи достатньо швидко йдуть зміни у українському суспільстві?

Поляківський застерігає також від глибоко закоріненого західного «розуміння» інтересів і нарративів російської імперії. Які зміни мають відбутися в самій Росії для припинення війни? Він каже, що дуже важливо нарешті відмовитись від поняття, яке виникло після Другої світової війни про «сфери інтересів», «біполярний світ» і «рівновагу» в цьому світі. Ці схеми вже не працюють, і слід зрозуміти ці нові реалії.

І якраз зараз українці своїми діями, своїм героїчним опором встановлюють ці нові реалії. На жаль, після Другої світової війни світ був змучений, і його лідери віддали Сталінові право вирішувати про майбутнє цілих народів всупереч їхнім власним інтересам, всупереч принципам демократії і права.

Поляківський нагадав про концепцію розуміння цієї війни як останнього етапу задавненої «холодної війни». І місія України полягає в тому, щоб закрити цей останній розділ і ніколи до нього не повертатися. Поляківський назвав цифри еміграції, зумовленої війною, число внутрішньо переміщених осіб, вивезених і викрадених дітей, зруйнованих лікарень, шкіл, лікарень, церков, житлових будинків. Все це жахлива ціна за свободу. Але насправді свобода безцінна. Вона вимагає від української нації бути об’єднаною в своїй рішучості йти до кінця. Причому не лише у боротьбі з зовнішнім ворогом, але й у впливі на свій власний уряд, щоб заставити його інституціалізувати демократичні процеси, відійти від монополізації інформаційного простору, запровадити силу права замість права сили.

Також Поляківський наголосив, що йдеться не лише про землю. Так, її треба визволити. Але ще важливіше, щоб люди засвоїли урок своєї людської гідності. Необхідно працювати над тим, щоб люди прийняли право, відповідальність, повагу до людської гідності. Треба відвоювати людей.

І те, що ми бачимо в Бучі, в інших місцях – це те що українці з огидою відкидають: ні, ми не такі, як вони. Незважаючи на велику злість, гнів і бажання помсти ми не прагнемо вбивати чи викрадати їхніх дітей, бомбити цивільних осіб і грабувати майно.

У цій війні українці зруйнували міф про Росію, як нібито могутню, непереможну, хоробру державу з її «ввічливими зеленими чоловічками», які можуть «взяти Київ за три дні». Тепер у демократичному світі перестають сприймати Росію як першорядну світову потугу, з якою треба домовлятись за всіляку ціну.

Існує ще багато загроз, але Україна стоїть на правильній дорозі. І як написав мені на книжечці своїх віршів шановний автор Юрій Поляківський, Україні слід іти «Завжди до Свободи!»

За це йому велика дяка, і за те, щовін бачить ці нібито прості і очевидні речі та пояснює їх і світові, і нам самим.

This article is written under the Local Journalism Initiative agreement

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.