Чудасії на бандурі від Георгія Матвіїва

Микола Сварник
для НШ-УВ

Я отримав запрошення на доброчинний концерт бандуриста Георгія Матвіїва ще минулого тижня, але скажу одразу, що зеленого поняття не мав, наскільки цікавим і несподіваним він виявиться.

Почнемо з того, що музику, яку виконує Матвіїв, не назвеш традиційною. Це щось цілком нове, неймовірно інноваційне, з купою нових прийомів гри, з «варіаціями на тему мелодії», назву якої автор і виконавець спеціально підказує слухачам, щоб вони не губилися в здогадах. Матвіїв бавиться зі звуком, поєднуючи непоєднуване, витискаючи з бандури то класичну гітару а-ля фламенко, то арфу з бубном, то джазові варіації на рівні імпровізу. І все це він робить віртуозно і невимушено, ніби забавляючись. А коли закінчує мелодію, – по-змовницьки посміхається, мовляв, хіба ж не чудернацько вийшло?

Георгій народився в (тепер прифронтовому) Миколаєві, зараз живе і працює в Одесі. Крім численних виступів і гастролей Україною і світом, викладає в Одеській музичній академії.

Так вийшло, що день перед своїм «академічним» виступом в українській православній Церкві Св. Димитрія (на Лейкшорі) Георгій мав 4 короткі номери на концерті до Дня Незалежності в Сентенніал-Парку. Це було якраз о тій порі, коли дітлахи почали бігати перед сценою, «поливаючи» одне одного струменями мильних бульбашок. Жартівливо-джазові мелодії бандури дивним чином сплітались із вихором кульок у променях призахідного сонця. Це було справжнє задоволення.

А наступного дня була цілком інша атмосфера, були час і можливість краще зрозуміти, що ж це таке робить на бандурі наш віртуоз і новатор. Невелике вступне слово з інформацією про інструмент бандуру і про історію розвитку та діяльність сучасних бандуристів виголосив Орест Чорномаз. Орест, одягнутий у сорочку з вишитим силуетом бандури, сам бандурист і вчитель гри на бандурі в Школі бандуристів Торонто (Toronto Bandura School). Разом зі Школою Св. Димитрія та капелою «Золоті струни» ці три організації ініціювали проведення концерту Георгія Матвіїва і наступного за ним табору-тренігу бандуристів в оселі УНО «Сокіл» у Гокстоні.

Георгій виконав 14 композицій з однією перервою і отримав щире захоплення присутніх. Причому, озирнувшись, я усвідомив, що більшість слухачів самі були бандуристами та їхніми родичами. Люди записували виступ на телефони, а також була професійна камера. Тож мою розповідь можна поєднати з переглядом програми на ТБ «Контакт».

Після концерту була традиційна перекуска, сесія автографів на CD-дисках автора та невимушене спілкування. Я впізнав ще одного дуже цікавого місцевого кобзаря Ярка Антоневича, який запам’ятався мені з-перед кількох років якраз якимось подібним «стилевим вибриком» – а саме виконанням на бандурі «ф’южену» якоїсь української мелодії з мелодією Led Zeppelin. Ярко каже, що українська публіка якось не дуже любила ці його експерименти, віддаючи перевагу більш традиційному звучанню. А ось мені той виступ запав у душу.

Що ж, сподіваюсь, що часи міняються, та вони вже змінились, зваживши на ентузіастичний прийом інноваційних композицій Георгія Матвіїва.

І це не лише моє враження. Насправді Георгій є лауреатом численних конкурсів і фестивалів. І мені здається, це чудово, що така традиційна музична сфера, як кобзарське мистецтво збагачується но-вими сучасними композиційними і вико-навськими форматами. Щасти вам, кобзарі, на модерних музичних стежках!

This article is written under the Local Journalism Initiative agreement

Share on Social Media