Анастасія Бачинська розповідає про роботу школи Діані Хабаль (КОНТАКТ ТБ). Світлина: Микола Сварник
Микола Сварник для НШ-УВ.
Школа ім. Павла Юзика йде на другий рік свого нового об’єднаного існування. Яким був минулий і яким буде наступний навчальний рік, ми поцікавились у Анастасії Бачинської, яка зуміла провести кораблик школи «PYAT» через найскладніший, перший рік її становлення. Школа була заново створена з двох – з новим колективом, з новою програмою, з новим баченням – якраз минулого року. Павло Юзик був обраний патроном школи як поважний серед українців сенатор і «батько» канадського мультикультуралізму. Фінансування взагалі всіх наших національних програм відбуваються завдяки саме його державним зусиллям.
Школа пройшла через створення програм, критеріїв оцінювання і взагалі всіх політик і процедур – це був складний процес – ділиться Анастасія Бачинська. Завуча школи було важко підібрати, адже перший рік роботи – це дуже відповідальна пора і вимагає дуже багато зусиль, щоб усе запрацювало як має бути.
Анастасія орієнтувалась на народний календар – відповідні свята, умовно кажучи, – коли писати писанки, коли колядувати, а коли відзначати День Незалежності. А сама Анастасія на Шевченківські свята особисто грала школярам на бандурі і співала «Реве та стогне».
У школі в цьому році було 250 учнів. Анастасія з самого початку звернулась до Фундації УНО про 25 стипендій для новоприбулих, які швидко заповнились. Деякі інші школи поставили відкритий набір, і змушені були пост-фактум шукати фінансування для зрослих потреб. На ці додаткові кошти потрібно було подавати окремі проєкти, а тоді вже звертатись до потенційних спонсорів.
Складнощі були і в організації процесу навчання, адже всі вчителі займаються з дітьми лише невелику частину свого часу, і узгодити, коли хто виходить на заняття, на заміни, враховуючи, що всі вони зайняті ще десь інше на основному місці роботи, дуже непросто. 17 вчителів, які викладають лише по 4 години на тиждень – це непросто, враховуючи, що вимоги до них дуже високі. Час на підготовку до занять не враховується, на відміну від того, як це робиться у звичайних школах. Але вони якось справляються, стараючись передати дітям максимум того, що знають самі.
Найцікавіше було спостерігати, як учні контактують між собою, взаємодіють у ході занять, утворюють справжній колектив, разом не лише співпрацюють , але й тішаться, жартують, сміються і переживають одне за одного в складних моментах. Відчуття команди, яке поступово формується протягом року – це цікавий процес. Відчуття дружби, довіри, співпраці – це те, що поможе молодим українцям у дальшому житті.
Наступного року все буде цілком інакше, сміється Анастасія. Адміністративні зусилля потрібно ділити на інших, мати адміністративну команду, бо одній людині справлятися з менеджментом суботньої школи не під силу.
Але якщо підсумувати попередній рік – каже Анастасія – ми справились. Прикладені зусилля дали свої плоди. Діти добре навчились, добре спрацювались, і їхні успіхи добре виглядали в кінці року. Школа зберегла свою привабливість і користь для українських учнів і їхніх батьків. У новому навчальному році з новими силами будемо пропагувати українську мову, українську культуру, історію, самосвідомість і виховувати майбутніх лідерів громади. Академія імені Павла Юзика відкриває двері назустріч новому навчальному рокові.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
