Згідно даних Statistics Canada, 87% населення Канади пишаються бути канадійцями. Причому 61% населення пишається сильно, а 26% просто пишається. А от згідно свіжих даних Інституту соціології Національної академії наук України, громадянством України пишається 67% українців. Це рівно на 20 пунктів менше, ніж у випадку Канади. Крім того, розподіл на тих, хто пишається сильно і тих, хто просто пишається, в Україні майже зворотній. 17% українців пишаються своїм громадянством сильно, а 50% – радше пишаються.
Приблизно таку саму ситуацію показує і нове опитування київського Центру Разумкова: 72% українців зараз, напередодні 24-го Дня Незалежности, знову підтримали би незалежність України на референдумі. Причому раніше ця частка була меншою – її мінімум у опитуваннях Центру досяг у 2003 році – лише 47% (1 грудня 1991 р. на референдумі ця частка перевищила 90%). Факт того, що менше половини населення проголосувало би за незалежність лише 12 років тому, є промовистим.
Можливо, він свідчить про те, що велика частка українців раніше ставилися до патріотизму як до чогось практичного. Погане життя – погана країна. Але якщо це так, то за ці роки у цьому плані щось змінилося. Зараз українці люблять Батьківщину незважаючи на ситуацію в країні, бо, згідно опитування того ж Центру Разумкова, 65% вважають саме 2014-15 роки найважчим періодом в житті незалежної України.
Крім того, залишається питання, чи можна звинувачувати народ у проблемах країни. Багато хто відповість ствердно (недаремно український народ каже «яка хата, такий ти»). Багато хто скаже, що у бідах пост-колоніальних країн винні не їх народи, а колишні метрополії. Частка правди є у обох позиціях. Так, саме народ в кінцевому рахунку відповідає за стан справ у країні, але мало який народ за останні 100 років мав стільки жертв і випробувань, скільки мали українці.
Тут справа в тому, як швидко народ і країна позбуваються колоніального минулого. Підняття рівня патріотизму і любови до батьківщини в Україні є саме відображенням процесу пробудження від колоніального сну. Любов до СРСР як «радянської батьківщини» більшістю населення тої країни сприймалася досить цинічно. Великою мірою через це любов до України багато українців починають відчувати лише зараз.
Напередодні нинішньої війни, у серпні 2013 року, незалежність України підтримало би лише 56% українців. Хочеться сподіватися, що ця частка, яка зараз досягла 72%, буде рости і надалі, і вже не через те, що на Україну напав ворог, а просто через те, що любити свою батьківщину є природним. І також хочеться сподіватися, що ця частка досягне хоча би 87%, як у Канаді.
Share on Social Media
